Конспекти уроків

Тема уроку.

Стрілецька зброя , поводження  з нею і зберігання.

Мета :

  -  вивчити з учнями бойові властивості, загальну будову АК-74;

  -  познайомити учнів з послідовністю неповного розбирання автомата;

  -   виховати почуття впевненості при користуванні автоматом.     

Обладнання та матеріали:

  - макети автомата АК-74;

  - навчально-тренувальні карти;

  - плакати із будовою автомата АК-74.

 

 Форма проведення:

    -   практичне заняття.                                   

  

  Методи проведення:

    -    показ,  пояснення,  тренування.                                        

     

   Місце проведення:

    - місце для вивчення стройових прийомів  ( всупна частина, тренування),  класна кімната.

    Тип уроку:

     -    комбінований.

                                                  Структура уроку

 I.  Організаційний етап  - 2 хв.

 II. Тренування учнів      -  2 хв.

III. Актуалізація опорних знань та мотивація навчальної діяльності - 2хв.

 IV. Вивчення нового матеріалу -  33 хв.

1. Стрілецьке озброєння сучасної армії.

2. Призначення, загальна будова та бойові властивості автомата.

3.  Послідовність неповного розбирання та складання автомата.

 

 V. Узагальнення, систематизація й контроль знань та вмінь учнів –2хв.

 VI. Підбиття підсумків уроку  – 2хв.

 VII. Домашнє завдання    -  2хв.

                                                              Хід уроку

I.  Організаційний етап.

1. Шикування учнів.

2. Доповідь вчителю та привітання.

3. Виконання Гімну України.

4. Перевірка готовності до заняття.

II. Тренування учнів.

Виконання стройових прийомів – повороти під час руху.

III. Актуалізація опорних знань та мотивація навчальної діяльності.

1. Опитування учнів ( узагальнення знань, отриманих на минулому занятті).

2. Фронтальна бесіда з елементами розповіді:

- будова автомата АК-74.

- бойові властивості автомата АК-74.

IV. Вивчення нового матеріалу.

1.     Стрілецьке озброєння сучасної армії.

   У теперішній  час   на озброєнні армій знаходиться дуже велике різноманіття зразків стрілецької зброї.

    Стрілецька зброя – ствольна зброя для стрільби кулями та іншими видами патронів наймасовіша з усіх видів сучасної зброї.

Російський конструктор стрілецької зброї – Михайло Калашніков.

       

          У 1974 році на озброєння Радянської Армії приймається 5.45мм стрілецький комплекс, що складається з автомата АК-74 і ручного кулемета РПК-74.

                           
Види стрілецького озброєння сучасної армії.

Види автомата  Калашнікова АК-74

Ручний кулемет Калашнікова (РКК-74)

 Калібр : 5,45  мм.

                      

                                   Ручний кулемет Калашнікова (РКК-74)

Калібр : 5,45  мм.

                           

Кулемет Калашнікова танковий (ККТ)

Калібр : 7,62 мм. Початкова швикість кулі : 855 м/с.

Снайперська гвинтівка Драгунова (СВД)

Калібр : 7,62 мм. Прицільна дальність ( з оптичним прицілом): 1300 м. Початкова швидкість кулі: 830 м/с.

                                

                                 

Пістолет Макарова (ПМ)

Калібр : 9 мм. Місткість магазина : 8 патронів. Прицільна дальність : 50 м.

                                     

Автоматичнмй пістолет Стечкіна (АПС)

Калібр : 9 мм. Місткість магазина : 20 патронів.

                              

  

            

                2. Призначення , загальна будова та бойові властивості автомата.

                            

                                         

                               Призначення автомата Калашникова.

        Автомат Калашникова є основним видом автоматичної стрілецької зброї. Створив його російський конструктор М. Т. Калашников. Автомат набув широкого визнання. Він простий за конструкцією та має високі бойові й експлуатаційні якості.

На основі цього автомата створені та прийняті на озброєння армії ручний кулемет Калашникова (РКК) та інші зразки стрілецької зброї з ефективними бойовими властивостями.

       Автомат Калашникова калібру 5,45 мм або 7,62 мм є індивідуальною зброєю і призначений для знищення живої сили й ураження вогневих засобів противника.

Для ураження противника в рукопашному бою до автомата прикріплюється штик- ніж.

         З автомата ведеться автоматичний або одиничний вогонь.

Бойові властивості автомата АК-74, АКМ

   Бойові властивості автомата характеризуються даними, наведеними

 в таблиці 1.

                                     Характеристики АКМ, АК-74 (таблиця 1)

Характеристики	АКМ	АК-74
Калібр ствола, мм Прицільна дальність стрільби, м Найдієвіший вогонь, м Дальність прямого пострілу, м: по нерухомій цілі по рухомій цілі Темп стрільби, пострілів/хв. Бойова швидкострільність, пострілів/хв.:  одиничними чергами Вага із зарядженим магазином, г Вага багнет - ножа, г Місткість магазина, патронів Гранична дальність польоту, м Убивча дальність кулі, м Початкова швидкість кулі, м/с Вага патрона, г	7,62 1000 400 350 525 До 600 40 100 3,6 450 30 3000 1500 715 16,2	5,45 1000 500 440 625 До 600 40 100 3,6 490 30 3150 1350 900 10,2

                                  Загальна будова автомата (АК-74)

              

      Основні частини й механізми автомата АК-74

 і його приладдя

1 - ствол зі ствольною коробкою, ударно-спусковим механізмом, прицільним пристроєм, прикладом і пістолетною рукояткою;

2 — дуловий гальмо-компенсатор;

З — газова трубка зі ствольною накладкою;

4 — кришка ствольної коробки;

5 - поворотний механізм;

6 — затворна рама з газовим поршнем;

7 — затвор

8 — пенал з приладдям

9 —магазин

10 — цівка

11 — шомпол

  

            У комплект автомата входить: багнет-ніж, приладдя, шомпол, 

ремінь і сумка для магазинів.

        

3. Послідовність  неповного розбирання  і складання  автомата.

      Розбирання автомата може бути повним і неповним.

 Повне розбирання автомата здійснюється для чищення його при значному забрудненні, після перебування його під дощем, у піску чи снігу, при переході на інше мастило і для ремонту. У решті випадків виконується неповне розбирання. Розбирається і складається автомат на столі або на чистій підстилці. Частини і механізми складають у порядку розбирання. Поводитися з ними слід обережно, не класти одну частину на іншу, не докладати зайвих зусиль, не робити різких ударів.

                                       

     

                  Неповне розбирання автомата виконується так:

1. Відокремити магазин. Утримуючи автомат за шийку приклада чи цівку, правою рукою охопити магазин, великим пальцем натиснути на засувку, подати нижню частину магазина вперед і відокремити його. Після цього перевірити, чи не залишився патрон у патроннику, для чого перевести перевідник донизу, відвести рукоятку затворної рами назад, оглянути патронник, відпустити рукоятку затворної рами і спустити з бойового зводу.

                                     

2. Вийняти пенал з приладдям. Притиснути пальцем правої руки кришку гнізда приклада так, щоб пенал під дією пружини вийшов з гнізда; розкрити пенал і вийняти з нього протирку, йоржик, викрутку, вибивач і шпильку. Якщо автомат із складаним прикладом, то пенал знаходиться в кишені сумки для магазинів.

3. Відокремити шомпол. Відтягнути кінець шомпола так, щоб його головка вийшла з під упора на основі мушки, і витягти шомпол догори.

4. Відокремити дуловий  гальмо-компенсатор.

5. Відокремити кришку ствольної коробки. Лівою рукою охопити шийку приклада, великим пальцем цієї ж руки натиснути на виступ напрямного стержня поворотного механізму; правою рукою підняти вгору задню частину кришки ствольної коробки і відокремити кришку.

6. Відокремити поворотний механізм. Утримуючи автомат лівою рукою за шийку приклада, великим пальцем цієї ж руки натиснути на виступ напрямного стержня поворотного механізму до виходу його п’ятки з повздовжнього паза ствольної коробки, підняти задній кінець напрямного стержня і вийняти поворотний механізм з каналу затворної рами.

 7. Відокремити затворну раму із затвором. Продовжуючи утримувати автомат лівою рукою, правою відвести раму назад до упора, підняти її разом із затвором і відокремити від ствольної коробки.

8. Відокремити затвор від затворної рами. Взяти затворну раму в ліву руку затвором догори, правою рукою відвести затвор назад, прокрутити його так, щоб головний виступ затвора вийшов з фігурного вирізу затворної рами, і висунути затвор уперед.

 9. Відокремити газову трубку зі сталевою накладкою. Утримуючи автомат лівою рукою, правою надіти пенал для приладдя прямокутним отвором на виступ замикача газової трубки, повернути замикач від себе до вертикального положення і зняти газову трубку газової камери.

Порядок складання автомата

       Складання автомата здійснюється в зворотній послідовності. Під час складання необхідно звіряти номери частин і механізмів автомата.

Увага! Після приєднання кришки ствольної коробки проводиться спуск курка й автомат ставиться на запобіжник.

     V. Узагальнення , систематизація й контроль знань та вмінь учнів.

     Нагадування теми, навчально-виховної мети та ступенів її досягнення.

VI. Підбиття підсумків уроку.

1. Зробити  загальну оцінку роботи учнів.

2. Відмітити кращих учнів на занятті.

3. Перевірити рівень засвоєння нового матеріалу учнями шляхом фронтального опитування.

     VII. Домашнє завдання.

Вивчити будову автомата АК-74.

Опрацювати  теоретичні відомості з підручника « Захист Вітчизни», 10 клас,      с. 109–116.

 Записати в зошиті  послідовність неповного розбирання та складання автомата.

                                                                                               

Учитель предмета  "Захист  Вітчизни"              Носкевич А.Я.

Тема уроку. Основні способи захисту населення в надзвичайних  ситуаціях.

Мета :

- ознайомити з медичними засобами індивідуального захисту ,  видами інженерних споруд для захисту населення та способами здійснення евакуації населення;

-   вивчити   порядок   користуванням  медичними засобами  індивідуального захисту;                                             

          -   виховувати рішучість, впевненість, хоробрість , ініціативність.

Обладнання та матеріали:

-         медичні засоби: АІ-2, ІПП-8, ППІ;

-         навчально-тренувальні карти;

-         плакати із видами інженерних споруд.

          Форма проведення:

           -   практичне заняття.                                   

  Методи проведення:

-    показ,  пояснення,  тренування.                                        

   Місце проведення:

-         місце для вивчення стройових прийомів  ( всупна частина, тренування),

класна кімната.

   Тип уроку:

-    комбінований.

                                          Структура уроку

 I.  Організаційний етап  - 2 хв.

 II. Тренування учнів      -  2 хв.

 III. Актуалізація опорних знань та мотивація навчальної діяльності – 2хв.

 IV. Вивчення нового матеріалу -  33 хв.

        1. Медичні засоби індивідуального захисту.

        2. Інженерні споруди, призначені для укриття і тимчасового захисту людей, їх класифікація, обладнання та порядок використання.

        3. Евакуаційні заходи.

V. Узагальнення , систематизація й контроль знань та вмінь учнів – 2 хв.

VI. Підбиття підсумків уроку  – 2хв.

VII. Домашнє завдання            -  2хв.

 Хід уроку

I.  Організаційний етап.

1. Шикування учнів.

2. Привітання та доповідь вчителю.

3. Виконання Гімну України.

4. Перевірка готовності до заняття.

II. Тренування учнів.

Виконання стройових прийомів – повороти на місці.

III. Актуалізація опорних знань та мотивація навчальної діяльності.

1. Опитування учнів ( узагальнення знань, отриманих на минулому занятті).

2. Фронтальна бесіда з елементами розповіді:

- види медичних  засобів індивідуального захисту;

- способи здійснення  евакуації населення.

IV. Вивчення нового матеріалу.

1. Медичні засоби індивідуального захисту.

До медичних засобів індивідуаль­ного захисту відносяться проти­епідемічні, санітарно-гігієнічні і спеціальні профілактичні засоби. Всі вони проводяться з метою послаблення або запобігання ураження лю­дей. До спеціальних профілактичних засобів відносяться: аптечка ін­дивідуальна АІ-2 (мал. 1), індивідуальний протихімічний пакет ІПП-8 (мал. 2), перев'язочний пакет індивідуальний «ППІ» (мал. 3).

Аптечка індивідуальна АІ-2 (мал.1) призначена для надання само-і взаємодопомоги при ураженнях, опіках і профілактики від ура­ження людей радіоактивними отруйними речовинами і бактеріаль­ними засобами.

                  

                                                               
                                                         Мал.1. АІ-2

           Вона складається з набору медикаментних засобів (анти­дот), які запобігають або зменшують дію на організм людини іонізуючих випромінювань, отруйних речовин. Комплект препа­ратів, вкладений в пеналі, розділений по відділам в пластмасовій коробці. Аптечку після отримання необхідно мати при собі (носи­ти в кишені).

В аптечці знаходяться такі засоби.

Відділ № 1 - резервний. При необхідності в ньому буде вкла­дено шприц-тюбик з протибольовим засобом, який застосовується при переломах, ранах і опіках.

Відділ № 2 - в круглому пеналі червоною кольору знаходить­ся засіб для попередження отруєння фосфорорганічними речовина­ми. Приймають по сигналу «Хімічна тривога» перед тим, як одержа­ти протигаз.

Відділ № 3 - у висувному круглому пеналі без кольору зна­ходиться антибактеріальний засіб № 2. Його приймають при розладі травлення, яке виникає після опромінення.

Відділ № 4 - у двох восьмигранних пеналах знаходяться протирадіаційний засіб № 1. Цей препарат приймають при загро­зі опромінення по сигналу «Радіаційна небезпека» по 6 таблеток за один прийом.

Відділ № 5 -  в двох однакових чотиригранних пеналах без кольору зберігається протибактеріальний засіб № 1. Приймати його треба у випадку застосування агресором бактеріальних засо­бів, при виникненні інфекційного захворювання та при пораненнях і опіках як протизапальний засіб.

Відділ № 6 -  в чотиригранному пеналі білого кольору зна­ходиться захисний засіб № 1 калію йодид. Приймати його необхід­но щоденно протягом 10 днів після випадання радіоактивних опа­дів при вживанні свіжого молока. В першу чергу препарат треба давати дітям.

Відділ № 7 -  в круглому пеналі блакитного кольору є про-тиблювальний засіб. Приймати його рекомендується після опро­мінення, а також при появі нудоти після удару в голову (струс мозку).

 Для довідки: необхідно пам'ятати, що дітям до 8 років на один прийом дають % таблетки, дітям до 15 років - у таблетки вказаних препаратів, крім радіозахисного засобу № 2 і протибольового засобу, який дають дітям в повній дозі незалежно від віку.

Індивідуальний протихімічний пакет ІПП-8 (мал.2) призначений для знезаражування ділянок тіла, одягу, спорядження, на які потра­пили краплини рідких отруйних речовин (СДОР), і знезаражують їх шляхом перетворення в нетоксичні або малотоксичні хімічні сполуки.

                    

        

                                               Мал.2.ІПП-8

а - загальний вигляд; в - флакон з рідиною; 

б - ватно-марлеві тампони.

          У комплект ІПП входять : флакон з дегазуючим розчином, чотири ватно-марлевих тампона і футляр ( поліетиленовий мішечок).

Рідиною з ІПП-8 можна обробити близько 500 см² одя­гу або відкритих ділянок тіла. При потраплянні краплиннорідких отруйних речовин (СДОР) на відкриті ділянки шкіри і одягу необ­хідно змочити тампони рідиною з флакона і протерти ними закраплені ділянки тіла і частини одягу, які прилягають до відкритих ділянок шкіри.

Обов’яково довести і нагадати учням!

Запам'ятай!

Рідина, яка знаходиться в ІПП-8, отруйна і небезпечна при по­паданні в очі. Тому шкіру коло очей після обробки необхідно промити чистою водою і обтерти сухим тампоном.

Використані тампони після обробки поверхонь, отруєних ре­човин (СДОР), не можна розкидати, їх збирають, спалюють або за­копують в землю в відведених місцях.

Для довідки: при відсутності індивідуального протихімічного пакета для обробки заражених ділянок тіла можна використати під­ручні засоби, які застосовуються в побуті: шампуні, мило, пральні порошки. Вказані засоби розчиняють у воді і отриманим розчином змивають отруйні речовини з отруєних поверхонь. Замість тампонів можна використати папір, паклю й інше.

На сьогодні у спорядження формувань цивільного захисту за­мість індивідуальних протихімічних пакетів ІПП-8, ІПП-9 поступа­ють індивідуальні протихімічні пакети ІПП-10. Рецептура ІПП-10 має профілактичні якості (нею можна обробляти різні поверхні) до зараження отруйними речовинами (СДОР).

Перев'язочний пакет індивідуальний «ППІ» (мал.3) -  засіб надання першої медичної допомоги при пораненнях і опіках

                                           Мал.3. ППІ

ППІ складаєть­ся з бинта шириною 10 см довжиною 7м, двох ватно-марлевих по­душечок (17,5x32 см), одна з яких пришита до кінця бинта, а друга може переміщуватися. В пакеті знаходиться шпилька, на чохлі вказані правила ко­ристування пакетом. Зовнішній чохол пакета, внутрішня поверхня якого сте­рильна, використовується для накла­дання стерильних пов'язок.

На чохлі написано правила ко­ристування пакетом, порядок розпаку­вання:   

- взяти пакет у ліву руку, правою рукою по лінії надрізу роз­крити зовнішній чохол;

- вийняти внутрішню упаковку;   Мал.3.

- вийняти шпильку, підколоти її на видному місці до одягу, зняти паперову обгортку;

- розгорнути перев'язувальний матеріал, не торкаючись рука­ми внутрішньої поверхні подушечок (тієї, що прикладають до ран);

- утримуючи лівою рукою нерухому подушечку, а правою -  голову бинта та рухому подушечку (з боку, пришитого кольоровими нитками), приготуватися до накладання пов'язки;

- накласти пов'язку, прибинтувавши подушечку; кінець бин­та закріпити шпилькою;

- при наскрізних ранах рухому подушечку пересувають по бинту на потрібну відстань, щоб закрити вхідний і вихідний отвори рани. Зовнішній чохол пакета, внутрішня поверхня якого сте­рильна, використовується для накладання герметичних пов'язок.

           Питання для закріплення знань :

1.Які медичні засоби індивідуального захисту ти знаєш?

2.Призначення та склад медичної аптечки (АІ-2).

3.Порядок використання ППІ.

4.Які засоби використовуються для обробки шкіри після зара­ження отруйними речовинами?

           2. Інженерні споруди, призначені для укриття і тимчасового захисту людей, їх класифікація, обладнання та порядок використання.

 Укриття населення , захист населення і територій -   в захисних спорудах  -  це створення необхідних умов для збереження життя людей або зменшення втрат населення і завдання шкоди територіям при надзвичайних ситуаціях у мирний та воєнний час.

 До спосо­бів захисту населення відносяться:

- своєчасне оповіщення населення;

- заходи протирадіаційного та протихімічного захисту;

- укриття в захисних спорудах;

- проведення заходів евакуації населення та матеріальних за­собів;

- спостереження і лабораторний контроль;

- інженерний захист території;

- медичний захист населення та забезпечення епідемічного благополуччя в районах надзвичайних ситуацій;

- психологічний захист;

- екологічний захист;

- біологічний захист.

Укриття в захисних спорудах є одним з основних способів за­хисту населення.

Захисні споруди призначені для захисту людей від наслідків аварій (катастроф), стихійних лих, а також від вражаючих факторів зброї масового ураження та звичайних засобів нападу, дії вторинних вражаючих факторів.

Захисні споруди за своїм призначенням і захисними власти­востями поділяються на сховища, протирадіаційні укриття (ПРУ) і найпростіші укриття -щілини.

Сховища (мал. 4) -  це інженерні споруди, які надійно захищають людей від усіх вражаючих факторів ядерного вибуху, отруйних і СДОР, біологічних засобів, вражаючих факторів звичай­ної зброї, високих температур при пожежах, обвалів і уламків, зруй­нуванні будівель і споруд.

Сховища поділяються:

за місткістю  -  малої місткості (до 150 осіб), середньої міст­кості (від 150 до 450 осіб), великої місткості (більше 450 осіб);

за призначенням  -  для захисту населення, для розміщення органів управління і медичних установ;

                                Мал.4. Для захисту населення.

за місцем розташуванням -  вбудовані, окремо розташовані, метро­політени; у гірських виробках;

за  термінами   будівництва -  збудовані завчасно, швидко збудовані;

за захисними властивостями - сховища, протирадіаційні укриття, найпростіші укриття  -  щілини (від­криті та перекриті).

Сховища повинні будуватися з урахуванням наступних основних вимог:

        - забезпечувати безперервне перебування у них людей не менше 2 діб;

        - будуватися на ділянках, які не можуть бути затоплені;

        - бути на відстані від мереж водостоку і каналізації;

        - не дозволяється прокладання транзитних інженерних кому­нікацій через сховище (стислого повітря, гарячого водопостачання, газо- та паропроводів);

        - прокладання трубопроводів каналізації та водопостачання допускається при наявності вимикаючих пристроїв;

        - мати входи і виходи із тим ступенем захисту, що й основні приміщення; а на випадок завалу мати аварійний вихід;

        - висота основних приміщень не повинна бути менше 2,2 м і рівень полу вище ґрунтових вод не менше як на 20 см.

              Сховище має основні та допоміжні приміщення.

До основних відносяться: відсіки для тих, хто укривається, пункти управління, медичні кімнати.

До допоміжних відносяться: тамбур-шлюзи, фільтровентиля­ційні приміщення, санітарні вузли, приміщення для зберігання води та продуктів харчування та інші.

Відсіки для тих, хто укривається, обладнуються місцями для сидіння та спання згідно з нормами.

У сховищах у необхідній кількості розміщуються обладнання, меблі, прилади, інструменти, ремонтні матеріали, протипожежне і медичне майно.

          Входи повинні забезпечувати можливість швидкого та безпеч­ного заповнення сховища. Кожне сховище повинно мати не менше двох входів, один з яких обладнується як аварійний.

Система постачання повітря забезпечує вентиляцію примі­щень захисної споруди та очистку зовнішнього повітря від радіоак­тивних, отруйних речовин і біологічних засобів.

Електропостачання та опалення здійснюється від зовнішніх джерел постачання. Для аварійного забезпечення великих захисних споруд передбачається автономне електропостачання. У невеликих захисних спорудах передбачається аварійне освітлення (переносні електричні ліхтарі та інші джерела).

Опалення проектується від загальної системи опалення. У неопалювальних приміщеннях слід передбачити установку опа­лювальних засобів. При заповненні сховища системи опалення ви­микаються.

Запас харчів у сховищах передбачається на 2 доби. Для розмі­щення продуктів обладнується приміщення.

 Протирадіаційні укриття -  це захисна споруда, яка забез­печує захист людей від радіоактивного зараження, світлового опро­мінення, а також зменшує дію ударної хвилі і проникаючої радіації. Крім того, вони захищають від крапельнорідинних отруйних речо­вин і частково від хімічних та біологічних аерозолів (мал. 5).

                                                        

                            Мал.5. Протирадіаційні укриття

У протирадіаційних укриттях при вході передбачається примі­щення для зберігання забрудненого одягу.

При недостатній місткості завчасно побудованих укриттів буду­ються швидко споруджувані укриття. Під укриття можуть також при­стосовуватися різні приміщення та споруди. У сучасних містах є ба­гато підземних споруд різного призначення, які можна використати як сховище після деякого дообладнання. До них відносяться метропо­літени, транспортні та пішохідні тунелі, заглиблені частини будівель.

У позаміській зоні під протирадіаційні укриття в першу чергу пристосовуються підвали житлових будинків та будівель різного призначення, овочесховища, приміщення будинків, при­родні печери, гірські виробки. Обґрунтована мінімальна місткість ПРУ -  5 чол.

Найпростіші укриття (мал. 6) зменшують радіуси ура­ження людей ударною хвилею, послаблюють дію радіоактивних ви­промінювань та ураження світловим випромінюванням.

                

                             Мал.6. Найпростіші укриття 

             Найпростіші укриття будуються у місцях скупчення лю­дей, на маршруті евакуації та тимчасово у позаміській зоні, коли кількість наявних сховищ не забезпечує укриття людей, а оскіль­ки найпростіші укриття зменшують радіус ураження людей удар­ною хвилею і послаблюють дію радіоактивного випромінювання та ураження світловим випромінюванням, але не забезпечують захист від отруйних речовин та бактеріальних засобів, то при на­явності часу вони поступово переобладнуються у протирадіацій­ні укриття. Для будівництва щілини вибирають сухі підвищенні місця. Щілини роблять глибиною близько 2 м. Стіни її укріпля­ють дошками, жердинами або іншим підручним матеріалом. Вхо­ди в щілини роблять східчасті, під прямим кутом до осі щілини, і закривають дверима.

У сільській місцевості надійнішим і зручнішим укриттям є землянка, призначена для тривалого перебування людей. Шири­на землянки -  2-2,5 м. Будують землянку так само, як і щілину, але з підлогою, опаленням, місцями для сидіння і лежання.

Питання для закріплення знань:

1.Які заходи включає захист населення в надзвичайних ситуаціях?

2.Назвіть приміщення, які є у сховищах за призначенням.

3.Чим відрізняються протирадіаційні укриття від найпрості­ших укриттів?

3. Евакуаційні заходи.

В умовах неповного забезпечення захисними спорудами у містах та інших населених пунктах, які мають об'єкти підвищеної небезпеки, а також у воєнний час, основним способом захисту населення є евакуація і розміщення його у позаміській зоні.

Евакуація -  це організоване вивезення чи виведення людей (мал.7) з об'єктів і населених пунктів, перебування в яких стає небезпечним для життя. Основна мета евакуації -  забезпечення безпеки кожної людини і всіх. Евакуації підлягають також цінності, документація та архівні матеріали.

                   

Мал.7.Вивезення людей.

Евакуації підлягає населення, яке проживає в населених пунк­тах, що знаходяться у зонах можливого катастрофічного затоплен­ня, небезпечного радіоактивного забруднення, хімічного ураження, в районах виникнення стихійного лиха, великих аварій і катастроф (якщо виникає безпосередня загроза життю та заподіяння шкоди здоров'ю людини) (мал.8.)

           

                              Мал.8. Евакуація при  затопленні.

Залежно від обстановки, яка склалася на час надзвичайних ситуацій, може бути проведена загальна або часткова евакуація на­селення тимчасового або безповоротного характеру.

Загальна евакуація проводиться в окремих регіонах за рі­шенням Кабінету Міністрів України для всіх категорій населення і планується на випадок:

- небезпеки радіоактивного забруднення навколо атом­ної електростанції (якщо виникає безпосередня загроза життю та заподіянню шкоди здоров'ю населення, яке проживає в зоні ураження);

- загрози катастрофічного затоплення місцевості з чотириго­динним добіганням проривної хвилі;

- загрози або виникнення загрози життю та здоров'ю насе­лення, яке проживає в зоні виникнення надзвичайної ситуації вій­ськового характеру.

Часткова евакуація здійснюється у разі загрози або виник­нення стихійного лиха, аварії, катастрофи.

Під час проведення часткової (мал.9) або загальної евакуації завчас­но вивозиться незайняте у виробництві і сфері обслуговування на­селення: студенти, учні навчальних закладів, вихованці дитячих бу­динків, пенсіонери та інваліди, які утримуються у будинках для осіб похилого віку, разом з викладачами та вихователями, обслуговую­чим персоналом і членами їхніх сімей.

                           

                                     Мал.9. Часткова евакуація.

Евакуаційні заходи при загрозі та виникненні надзвичайної ситуації здійснюються за рішенням місцевих органів виконавчої влади, виконавчих органів рад, уповноважених органів з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення відповід­ного рівня.

Евакуація населення здійснюється організовано та в обмеже­ний термін. Щоб організовано провести евакуацію, не допустити па­ніки і загибелі людей, необхідно:

- завчасно планувати евакуацію населення;

- визначити райони, придатні для розміщення евакуйованих з небезпечних зон;

- організувати оповіщення керівників і населення;

- організувати управління евакуацією;

- організувати життєзабезпечення евакуйованого населення.

          Евакуація повинна розпочатись не пізніше 4-х годин після   отримання розпорядження.

Безпосереднє проведення евакуації починається за наказом управлінь і відділів з надзвичайних ситуацій та цивільних закла­дів після отримання ними розпорядження встановленим порядком. Про початок евакуації населення оповіщається (мал.10) за допомогою під­приємств, закладів, ЖЕКів та органів міліції. 

                            

                             Мал.10. Оповіщення населення.         

Після отримання пові­домлення громадяни у встановлений термін прибувають у зазначені збірні евакуаційні пункти (ЗЕП), звідки відправляються в позаміську зону. Для організації приймання і розміщення міського населення, що евакуюється, а також постачання його усім необхідним, ство­рюються приймальні евакуаційні комісії та приймальні евакуаційні пункти сільських районів.

З прибуттям на приймальні евакуаційні пункти (ПЕП) еваку­йованих розподіляють по населених пунктах, куди вони й прямують. Евакуйоване населення розміщується як в житлових приміщеннях місцевих мешканців, так і в громадських будівлях. Розміщення ева­куйованих проводиться з розрахунку наявної житлової площі в по­заміській зоні.

Для забезпечення евакуйованого населення житлом викорис­товуються квартири і будинки місцевих жителів (ущільнення), а та­кож пансіонати,

санаторії, будинки відпочинку, дитячі і трудові табо­ри, туристичні бази, дачні кооперативи (будинки).

Якщо житлового фонду бракує, евакуйоване населення тимча­сово може розміщуватись в наметах, землянках, лісі тощо. У випад­ку, коли в позаміських районах області неможливо повністю розміс­тити все евакуйоване населення, частина його може бути розселена у сільських районах сусідніх областей.

Місцеві органи влади, а також керівники сільськогоспо­дарських та інших підприємств вживають необхідних заходів з працевлаштування та всебічного забезпечення евакуйованого населення.

Евакуація населення може здійснюватись трьома спосо­бами:

1. Вивіз населення з використанням всіх видів громадського транспорту (залізничного, водного, автомобільного), а також тран­спортом індивідуального користування.

          2.     Вивід населення пішки.

          3. Комбінований спосіб, коли масовий вивід населення пішки поєднується з вивозом його всіма видами транспорту.

Автомобільний транспорт, що призначений для евакуації населення, формується в автомобільні колони, які закріплюються за маршрутами (мал.11).

                     

                                  Мал.11. Автомобільні колони.

Пішим порядком, як правило, евакуація планується на відстань добового переходу (30-40 км). Виведення населення пішки органі­зовується колонами по дорогах, які не використовуються для інших перевезень, або за позначеними маршрутами і колонними шляхами. Чисельність піших колон коливається від 500 до 1000 осіб.

Закінченням евакуації вважається час виведення (вивезення) за межі зон можливих сильних руйнувань і зон затоплення всього населення, за виключенням працюючих змін, які продовжують ро­боту в містах.

Цікаво знати! Найбільшою техногенною катастрофою ХХ сто­ліття стала аварія на Чорнобильській АЕС. Ця катастрофа змусила евакуювати населення із понад 1200 міст та сіл, приблизно 135 тисяч чоловік (90 тисяч -  в Україні). Впродовж 4-5 годин від початку ева­куації було евакуйовано 44 тисячі людей. Близько 1,8 млн. чоловік продовжують проживати на радіаційно-забруднених територіях Укра­їни. Чорнобильська катастрофа виявила основні помилки, які були до­пущені на стадії вибору місця для АЕС: густонаселена територія (по­близу м. Києва) та область великого водного басейну (р. Дніпро).

Питання для закріплення знань:

1. В яких випадках проводиться евакуація населення? На­веди приклади евакуації населення, яка проводилась в останні часи на Україні?

      2. Хто має право оголосити загальну евакуацію населення та в яких випадках?

     3. Способи евакуації населення.

     V. Узагальнення, систематизація й контроль знань та вмінь учнів.

     Нагадування теми, навчально-виховної мети та рівня її досягнення.

VI. Підбиття підсумків уроку.

1. Оцінити роботу учнів на уроці.

2. Перевірити засвоєння нового матеріалу учнями шляхом фронтального опитування.

     VII. Домашнє завдання.

Вивчити будову медичних засобів  індивідуального захисту

та порядок їх використування  .

Прочитати відповідний параграф  підручника « Захист Вітчизни». 10 клас.

Записати в зошиті  способи здійснення евакуації населення.

                                                                                               

Учитель  предмета" Захист  Вітчизни "             Носкевич А.Я.

Тема уроку. Стройові прийоми і рух без зброї та зі зброєю.

Заняття.

Строї та їх елементи. Попередня та виконавча команди. Виконання команд «Ставай» , «Рівняйсь», «Струнко», «Вільно». Стройове положення. Повороти на місці. Рух стройовим і похідним кроком. Повороти під час руху. Військове привітання на місці  й під час руху.

Навчально – виховна мета:

·        навчити учнів стройовим прийомам і рухам без зброї;

·        вдосконалення навичок стройового навчання;

· виховувати в учнів дисциплінованість, охайність, уважність й наполегливість.

Навчальні  питання:

1.     Строї та їх елементи.

2.     Попередня та виконавча команди. Виконання команд «Ставай» , «Рівняйсь», «Струнко», «Вільно».

3.      Стройове положення. Повороти на місці. Рух стройовим і похідним кроком.

     4. Повороти під час руху. Військове привітання на місці  й під час руху.

Місце  проведення: стройовий  майданчик.

Навчальні  посібники: підручник «Захист Вітчизни» .10 кл., 11 кл. (2011 рік). Пашко К.О., Герасимів І.М., Щирба Ю.П., Фука М.М.

Статут  ЗС України.

Матеріальне  забезпечення: плакати, навчально-тренувальні карти.

Хід уроку

Вступна частина: 7 хв.

-    шикування учнів в одношеренговий (двошеренговий) стрій у присутності вчителя;

-         доповідь  вчителеві;

-         військове привітання ;

-         виконання Гімну України;

-         перевірка зовнішнього вигляду;

-         стройове тренування;

-         узагальнення знань, отриманих на минулому  занятті;

-         оголошення теми і мети та порядку проведення уроку.

                                                                        Основна частина

 Вивчення (відпрацювання) нових стройових прийомів.

1. Строї  та їх елементи.

На першому занятті зі стройової підготовки  показую елементи строю, датю статутні визначення, розповідаю про призначення елементів строю та основних команд з управління строєм.

Стрій - визначене Стройовим статутом Збройних Сил України розміщення військовослужбовців, підрозділів і частин для їх спільних дій у пішому порядку або на машинах (мал.1).

Шеренга - стрій, у якому військовослужбовці розміщені один біля одного на одній лінії.

           

Мал. 1. Одношеренговий стрій 

Вказавши на стрій, учитель говорить: "Стрій, в якому ви зараз стоїте, є розгорнутий одношеренговий стрій", після чого пояснює, показує та дає визначення: флангу і фронту строю, тильному боку строю, інтервалу, ширині строю та глибині строю.

Фланг - правий (лівий) край строю. Під час поворотів строю назви флангів не змінюються.

Фронт - бік строю, до якого військовослужбовці повернені обличчям, а машини - лобовою частиною.

Тильний бік строю - бік, протилежний фронту.

Інтервал - відстань по фронту між військовослужбовцями (машинами), підрозділами та частинами.

Командиру необхідно підкреслити, що у зімкнутому строю військово­службовці в шеренгах розміщені по фронту один від одного з інтервалом на ширину долоні між ліктями.

Дистанція - відстань у глибину між військовослужбовцями (машинами), підрозділами та частинами (мал.2).

                     

                                                     Мал.2. Дистанція

Ширина строю - відстань між флангами.

Глибина строю - відстань від першої шеренги (військовослужбовця, що стоїть попереду) до останньої шеренги (військовослужбовця, що стоїть позаду), а під час дій на машинах - відстань від першої лінії машин (машини, що стоять попереду) до останньої лінії машин (машини, що стоять позаду).

Двошеренговий стрій (мал. 3) - стрій, у якому військовослужбовці однієї шеренги розміщені за військовослужбовцями іншої шеренги на відстані одного кроку (витягнутої руки, покладеної долонею на плече військовослужбовця, що стоїть попереду). Шеренги поділяються на першу та другу. Після повороту строю назви шеренг не змінюються.

                        

                               Мал. 3. Двошеренговий стрій 

Ряд - два військовослужбовці, що стоять у двошеренговому строю один за одним. Якщо за військовослужбовцем першої шеренги не стоїть військовослужбовець другої шеренги, такий ряд називається неповним; останній ряд завжди має бути повним.

Після повороту двошеренгового строю кругом військовослужбовець неповного ряду самостійно стає у першу шеренгу.

 Чотири чоловіки і менше завжди шикуються в одну шеренгу. Для того, щоб показати розімкнутий стрій, вчитель розмикає двошеренговий стрій і пояснює, що у розімкнутому строю військовослужбовці в шеренгах розміщені по фронту один від одного з інтервалами на один крок або з інтервалами, які визначає командир.

Далі вчитель ставить тим, хто навчається, питання для перевірки засвоєння пройденого матеріалу. Якщо ті, хто навчається, засвоїли положення розгорнутого строю і його елементи учитель переходить до тренування.

В ході тренування, якщо ті, хто навчається, правильно виконують команди,  приступаю до показу та пояснення похідного строю.

Похідний стрій (мал. 3) - стрій, у якому підрозділ вишикуваний у колону або підрозділи в колонах вишикувані один за одним на дистанціях, установлених Статутом або командиром. Похідний стрій застосовується для пересування підрозділів, проходження урочистим маршем або з піснею та в інших необхідних випадках.

                

                       

                                        Мал. 4. Похідний стрій  колону по одному

Шикую тих, хто навчається, в колону, пояснює, що колона — це стрій, у якому військовослужбовці або підрозділи (машини) розміщені один (одна) за одним (одною) на дистанціях, установлених Статутом або командиром. Колони можуть бути вишикувані по одному, по два, по три, по чотири та більше військовослужбовців.

Колони застосовуються для шикування військовослужбовців, підрозділів і частин у розгорнутий або похідний стрій.

Називаючи елементи похідного строю, командир дає їх визначення.

Напрямний - військовослужбовець (підрозділ, машина), що рухається на чолі строю у визначеному напрямку. За напрямним має переміщуватися решта військовослужбовців (підрозділів, машин).

Замикаючий - військовослужбовець (підрозділ, машина), який рухається останнім у колоні.

Лінійний - військовослужбовець, призначений для позначення лінії шикування підрозділів і частин, а також лінії проходження урочистим маршем.

Для наочності під час показу елементів строю доцільно вишикувати учнів і показати на ньому всі елементи строю.

Після показу похідних строїв та їх елементів  перевіряю засвоєння, задаю контрольні питання.

2. Попередня та виконавча команди. Виконання команд «Ставай» , «Рівняйсь», «Струнко», «Вільно».

Училель пояснює  учням , як виконуються стройові команди.

За командою «Ставай!» здійснюється шикування під­розділів. За цією командою треба швидко стати в стрій, виз­начити інтервал і дистанцію, п'яти поставити разом, а нос­ки розгорнути по лінії фронту на ширину стопи, дивитися прямо перед собою.

За командою «Заправитись!» військовослужбовці, не залишаючи свого місця в строю, поправляють зброю, обмундирування та спорядження.

За командою «Рівняйсь!» усі, крім правофлангового, по­вертають голову вправо, праве вухо вище лівого, підборіддя підняте, і вирівнюються так, щоб кожний бачив груди чет­вертого солдата. За командою «Ліворуч — РІВНЯЙСЬ!» усі, крім лівофлангового, повертають голову вліво. Коли рівняння закінчено, подається команда «Струнко!» і всі військово­службовці стають у вихідне положення (голову прямо).

            У стройове положення стають за командою «Струнко!» (мал. 5). При цьому треба триматися прямо, без на­пруження; ноги в колінах випрямити, але не напружувати їх; груди підняти, а все тіло трохи подати вперед, живіт втягти, плечі розгорнути; руки опустити так, щоб кисті, шь вернуті долонями всередину, були збоку стегон, а напівзіг­нуті пальці торкалися стегна; голову тримати високо й прямо, не випинаючи підборіддя; дивитися перед собою; бути готовим до негайних дій.

Мал. 5.  Виконання команди «Струнко»  

За командою «Вільно!» послабити в коліні праву або ліву ногу, але не рушати з місця, бути уважним і не розмовляти.

Після пояснення , учитель показує правильність виконання команд «Ставай», «Рівняйсь», «Струнко», «Вільно»  .

Закінчивши показ і пояснення виконання цих команд вчитель приступає до навчання.

Неодноразово подаючи команди «Ставай», «Рівняйсь», «Струнко», «Вільно»  , учитель домагається правильного і чіткого їх виконання учнями.

У кінці заняття вчитель повинен дати оцінку кожному учневі за виконання цих команд. 

      

       

       

3 3. Стройове положення. Повороти на місці. Рух стройовим і похідним кроком.

                                                         Стройове положення

Починаючи заняття, учитель знайомить учнів з елементами стройового положення шляхом його зразкового показу. При цьому підчас показу учні повинні бачити вчителя спереду і збоку.

                                  
                                        

                                             Мал. 6. Стройове положення

Потім   розповідаю і показує, в яких випадках застосовується стройове положення, і звертає особливу увагу на правильне прийняття стройового положення під час віддання й отримання наказу, при зверненні військовослужбовців один до одного. Закінчивши показ, розмикаю учнів та даю можливість учням прийняти стройове положення, а сам перевіряє кожного, хто навчається, домагаючись усунення допущених ними помилок. Далі  приступаю до розучування стройового положення за елементами.

Якщо більшість учнів допускає помилки, учитель приступає до практичного вивчення прийому за допомогою підготовчих вправ. Для цього  учні у розімкнутому одношеренговому строю стають на лінію стройового майданчика.   Показує першу підготовчу вправу - "Розвертання носків по лінії фронту на ширину стопи". Дає можливість учням протягом двох-трьох хвилин виконати цю підготовчу вправу, а сам стежить за положенням носків ніг. Після цього  приступаю до тренування.

Виконання цієї підготовчої вправи здійснюється за командою "Носки звести, роби - РАЗ, носки розвести, роби - ДВА" і т.д.

При поданні команди,   слідкую за шириною розведення носків та вказує на помилки, які допускають учні. Спочатку вправа декілька разів виконується під загальну команду, потім вчитель перевіряє виконання вправи кожним учнем. Після цього він наказує ще раз приступити до самостійного тренування. Виконувати вправу потрібно по декілька разів і тільки після цього перевіряти, чи відхилились носки від лінії. Під час самостійного тренування вчитель перевіряє по черзі кожного з тих, хто навчається, і добиваються усунення тих помилок, які були допущені.

Після одиночного тренування вчитель може перейти до попарного тренування, для чого проводить розрахунок у відділенні на перший та другий і подає команду: "Перші номера ліво-РУЧ, а другі право-РУЧ", потім "Перші номера перевіряють, другі виконують - до попарного тренування ПРИСТУПИТИ", а сам стежить за тренуванням, виправляє помилки, якщо вони допускають, і періодично змінює тих, хто тренується та контролює.

Далі вчитель показує другу підготовчу вправу - підняття грудей з поданням тіла трохи вперед, втягненням живота, розвертанням плечей і опусканням рук так, щоб вони були збоку стегон. Ця вправа відпрацьовується у тій послідовності, що й попередня.  Роз'яснюю учням, що починаючи цю вправу, необхідно зробити глибокий вдих і в такому положенні затримати грудну клітину, зробити видих і продовжувати дихання з піднятими грудьми. Піднявши груди, тіло необхідно трохи подати вперед, живіт втягти, плечі розвернути. При цьому руки опустити так, щоб кисті, повернені долонями всередину, були збоку стегон а напівзігнуті пальці торкалися стегна. Щоб перевірити правильність подання тіла трохи вперед, необхідно стати на носки, а потім не змінюючи нахилу тіла, опуститися на всю ступню .

Розучування цієї підготовчої вправи проводиться за командою "Груди підійняти, живіт втягнути, плечі розвернути, тіло трохи подати вперед, роби- РАЗ, прийняти попереднє положення, роби - ДВА". Вправа виконується до тих пір, поки кожний з тих, хто навчається, у відділенні (обслузі, екіпажі) не відчує різниці положення тіла при правильному стройовому положенні від положення у вільному стані.

Для показу різниці цих положень необхідно використовувати дзеркало або розташувати одну шеренгу проти другої, а потім подати команду "Перші номери — стояти вільно, другі номери - груди підійняти". Ця ж команда повторюється для перших номерів, а другі номери стоять у положенні "вільно" .

При відпрацюванні другої підготовчої вправи вчитель показує як треба тримати голову у стройовому положенні. Щоб перевірити правильність положення голови, необхідно прийняти стройове положення і, не опускаючи голови, подивитися вниз перед собою. При правильному положенні голови військовослужбовець повинен бачити на плацу саму найближчу крапку в двох-трьох кроках від себе, будь-яке інше положення голови буде неправильним".

Витель звертає увагу учнів на те, що при правильному стройовому положенні груди завжди знаходяться трохи попереду підборіддя.

Відпрацювавши підготовчі вправи,   учитель приступає до тренування всіх елементів стройового положення в цілому, для чого подає команди "СТАВАЙ", "СТРУНКО" або інші команди, наприклад: "Два кроки вперед (назад), кроком - РУШ", "Рядовий Петренко. Крок вперед,

кроком- РУШ" і т.д.

Для перевірки правильного виконання стройового положення необхідно в ході тренування наказати учням піднятися на носки. Якщо стройове положення було прийнято правильно, то всі учні   легко, без нахилу вперед виконують команду. Можна також перевірити правильність виконання стройового положення підняттям носків. Вчитель подає команду "Підняти носки, роби - РАЗ". Ті, хто прийняв стройове положення правильно, носки підняти не зможуть.

Навчивши приймати стройове положення за розподілом, учитель тренує учнів у виконанні прийому в цілому, для чого подає команди, наприклад: "Відділення, в одну шеренгу - СТАВАЙ", або "Відділення - СТРУНКО". Ті, хто навчається, приймають стройове положення, а вчитель стежить за їх діями та домагається усунення допущених ними помилок.

Після того як учні навчаться приймати стройове положення, учитель вчить їх виконувати команди "Вільно" і "Заправитись". Перед командою "Заправитись" завжди подається команда "Вільно".

За командою "Вільно" слід послабити в коліні праву або ліву ногу, але не можна зрушувати з місця, треба бути уважним і не розмовляти.

За командою "Заправитись", не залишаючи свого місця в строю, потрібно поправити зброю, обмундирування та спорядження; у разі потреби вийти із строю

- звернутися за дозволом до безпосереднього начальника; можна розмовляти й курити тільки з дозволу старшого командира.

Закінчивши показ і пояснення виконання цих команд вчитель приступає до навчання. З цією метою   проводить різні шикування, для чого подає команди, наприклад: "Відділення - РОЗІЙДИСЬ", "Відділення, в одну шеренгу- СТАВАЙ", "Вільно", "Заправитись" і т.д.

За командою "Ставай" учні займають своє місце у строю, приймають стройове положення, а вчитель проходить перед строєм і перевіряє його виконання. Коли вчитель буде впевнений, що ті, хто навчається, прийняли стройове положення правильно, подає команду "Вільно" і стежить за її виконанням.

Зробивши зауваження тим, хто неправильно виконує команду "Вільно", подає цю команду декілька разів для тренування, потім вчить виконувати команду "Заправитись". Неодноразово подаючи команди "Ставай", "Вільно", "Заправитись", учитель домагається правильного і чіткого їх виконання. В подальшому навики у виконанні стройового положення та діях за командами "Вільно" і "Заправитись" удосконалюються на всіх заняттях.

У кінці заняття вчитель повинен дати оцінку кожному учневі за виконання стройового положення. З цією метою вчитель  перевіряє та оцінює виконання стройового положення у кожного учня.

Повороти на місці

Учитель роз'яснює, що повороти на місці виконуються одиночними учнями  на всіх заняттях, при підході до начальника та відході від нього, а також при поверненні у стрій і підрозділами, як на заняттях, так і під час шикування та руху.

Навчання поворотам на місці починається після відпрацювання стройового положення, тому що тільки на його основі можна правильно засвоїти ці прийоми. При цьому спочатку необхідно відпрацювати повороти праворуч, ліворуч (на '/, кола) і кругом (на '/₂ кола), а потім повороти півоберта праворуч, півоберта ліворуч;

Для навчання поворотам на місці вчитель строїть учнів по периметру стройового майданчика (в одну шеренгу з інтервалом чотири кроки), виходить на середину строю і показує поворот в цілому у встановленому темпі.

Показуючи прийом за розподілом, учитель пояснює, що повороти виконуються за командами: "Кру-ГОМ" - на півкола, "Ліво-РУЧ" - на чверть кола, "Півоберта ліво-РУЧ" - на одну восьму кола і проводяться в бік лівої руки на лівому підборі й на правому носку; "Право-РУЧ" і "Півоберта право-РУЧ" -у бік правої руки на правому підборі й на лівому носку.

Усі повороти виконуються на два рахунки: на "раз" учні повертаються у визначений бік, зберігаючи правильне положення корпусу та не згинаючи ніг у колінах, переносять вагу тіла на ногу, що попереду, на "два" - найкоротшим шляхом приставляють другу ногу.

Для чіткого і точного повороту на місці необхідно перенести вагу тіла на ту ногу, вбік якої буде виконуватися поворот, з одночасним ривком корпусу вбік повороту і сильним упором на носок протилежної ноги, зберігаючи стійке положення тіла. Після цього вчитель показує прийом у повільному темпі з одночасним роз'ясненням порядку дій за підготовчою і виконавчою командах. Поворот праворуч розучується за розподілом на два рахунки.

Після показу прийому за розподілом, учитель командує: "Право-РУЧ, за розподілом, роби - РАЗ, роби - ДВА".

Учитель слідкує за тим, щоб ті, хто навчається, на перший рахунок різко повернулись в сторону правої руки на правому підборі і на лівому носку, зберігаючи положення корпусу, як і при стройовому положенні, не згинаючи ніг у колінах, переносячи вагу тіла на ногу, що попереду. Підбор ноги, що стоїть ззаду і носок ноги, що попереду, повинні бути розвернуті так, щоб після закінчення повороту носки були розвернуті на ширину ступні. Положення рук таке, як і при стройовому положенні.

При неправильному або нечіткому виконанні елемента за рахунком "раз" подається команда "Відставити".

На рахунок "роби - ДВА" найкоротшим шляхом приставити ліву ногу, не згинаючи її у коліні, (мал. 7)

                        

Мал. 7. Положення ніг

Після вивчення з учнями повороту праворуч за розподілом, учитель починає розучування його в цілому. Для цього він подає команду "Право-РУЧ" і супроводжує й підрахунком уголос "РАЗ, ДВА".

Вивчення прийому можна продовжувати лічбою уголос тих, хто навчається, або під барабан.

Під час вивчення повороту необхідно звернути увагу на те, щоб він виконувався не тільки за допомогою ніг, а й за допомогою різкого руху корпусом в сторону повороту з дотриманням усіх правил стройового положення.

Після закінчення тренування з виконання повороту праворуч, учитель спочатку показує в цілому, а потім за розподілом поворот ліворуч. Поворот ліворуч також виконується на два рахунки.

За командою "Ліво-РУЧ, за розподілом, роби - РАЗ" учні повинні повернутися на лівому підборі й на правому носку, перенести вагу тіла на ліву ногу, зберігаючи правильне положення корпусу, не згинаючи ніг у колінах і не розмахуючи руками під час повороту, (мал. 6в). На рахунок "роби - ДВА" праву ногу треба найкоротшим шляхом приставити до лівої так, щоб підбори були разом, а носки розвернуті на ширину ступні.

Після показу і пояснення повороту ліворуч у такій же послідовності проводиться тренування з виконання цього повороту.

Вивчивши з учнями поворот ліворуч, учитель переходить до вивчення повороту кругом. Він показує прийом в цілому, потім за розподілом на два рахунки. Далі вчитель пояснює, що поворот кругом виконується за командою "Кру-ГОМ" так, як і поворот ліворуч, з тією лише різницею, що розворот корпусу робиться на 180° (мал. 6, г).

За командою "Кру-ГОМ, за розподілом, роби - РАЗ" треба різко повернутися на лівому підборі й правому носку, не згинаючи ніг у колінах, перенести вагу тіла на підбор лівої ноги, подавши корпус трохи вперед. Під час повороту кругом також не дозволяється розмахування руками навколо корпусу.

На рахунок "роби - ДВА" треба найкоротшим шляхом приставити праву ногу до лівої так, щоб підбори були разом, а носки розвернуті на ширину ступні.

Добившись правильного виконання прийому за розподілом, учитель   переходить до тренування з виконання повороту кругом в цілому.

Під час навчання повороту кругом вчитель  повинен уважно стежити за тим, щоб учні завчасно не зривав з місця ногу, що стоїть позаду, а при повороті не допускав хитання корпусом та розмахування, руками.

Тренування у поворотах праворуч, ліворуч, кругом проводяться самостійно  попарно та у складі відділення до повного засвоєння.

Якщо учень виконує поворот або його елемент неправильно, учитель   подає команду "Відставити", вказує на помилки і подає команду на повторення.

Якщо учень  повторює помилку, то вчитель виводить його зі строю, показує йому помилку, подає команди, навчає його і  усуває в процесі виконання команди всі неправильні дії.

Учні, які в цей час знаходяться у строю, виконують прийом за командами вчителя разом з тим, хто навчається. Після закінчення навчання учня, який допустив помилку, учитель наказує йому стати в стрій і викликає для навчання чергового учня зі строю. Під час виконання поворотів на місці характерні такі помилки: передчасний поворот корпусу за підготовчою командою, згинання ніг у колінах, розмахування руками при повороті, нахил голови вниз, опускання грудей або випинання живота, відхилення корпусу назад, поворот не на підборі, а на всій ступні, при повороті кругом неповний розворот, приставляння ноги не найкоротшим шляхом і при цьому хитання корпусу.

У ході навчання вчитель удосконалює свій стройовий вишкіл, тому він, коли подає команди учням, сам зразково виконує прийом.

Рух стройовим кроком

Стройовий крок є одним з найбільш складних і важких із засвоєння стройових прийомів, виконання якого потребує від тих, хто навчається, особливої зібраності, підтягнутості, чіткості, погодженого руху рук і ніг.

Стройовий крок застосовується під час проходження підрозділів урочистим маршем; при виконанні ними військового вітання під час руху; при підході військовослужбовця до начальника та відході від нього; при виході зі строю та поверненні на місце, а також під час занять зі стройової підготовки (мал. 8).

Послідовність навчання руху стройовим кроком рекомендується така:

   - тренування з руху руками;

   - тренування з позначення кроку на місці;

   - тренування з руху стройовим кроком на чотири рахунки;      

   - тренування з руху стройовим кроком на два рахунки;

    - тренування з руху стройовим кроком у сповільненому темпі (із швидкістю 30-60 кроків за хвилину);

                   - тренування з руху стройовим кроком у статутному темпі за розміткою стройового майданчика;

    - загальне тренування з руху стройовим кроком по плацу без розмітки.

                          

Мал. 8. Рух стройовим кроком

Після розповіді про застосування стройового кроку, учитель приступає до його розучування з учнями . Навчання руху стройовим кроком, як і кожний новий прийом, потрібно починати із зразкового показу і пояснення.

Розучувати стройовий крок рекомендується за елементами з використанням підготовчих вправ.

Вчитель  показує рух стройовим кроком в цілому, потім за розподілом першу підготовчу вправу - рух руками (мал. 9), а після цього подає команду "Рух руками, роби - РАЗ, роби - ДВА". На рахунок "роби - РАЗ" учні повинні зігнути праву руку у лікті, проводячи нею рух від плеча біля тулубу так, щоб кисть руки піднялася вище пряжки поясу на ширину долоні й на відстані долоні від тулуба до рівня ліктя; одночасно ліву руку відвести назад до упору в плечовому суглобі. Пальці рук повинні бути напівзігнуті, а лікоть правої руки злегка підняти. На рахунок "роби - ДВА" учні повинні провести рух лівою рукою вперед, а правою, починаючи від плеча, назад До упору в плечовому суглобі.

                         

Мал. 9. Положення рук під час руху стройовим кроком

Після кожного рахунку вчитель затримує положення рук  учнів і виправляє допущені ними помилки. Якщо більшість учнів  виконують прийом неправильно, він подає команду "Відставити", а якщо помилки допускає тільки один учень, подає команду, наприклад, "Рядовий Петренко - ВІДСТАВИТИ".

Після розучування підготовчої вправи для рук за розподілом за командами вчителя можна перейти до навчання під рахунок самих учнів або під барабан. Для ускладнення цієї вправи в подальшому до неї додається позначення кроку на місці (мал. 10).

Позначення кроку на місці здійснюється за командою "На місці, кроком - РУШ". За цією командою крок слід позначати підніманням та опусканням ніг, причому ногу піднімати на 15-20 см від землі й ставити її на землю від передньої частини стопи на всю підошву; руками здійснювати рухи в такт кроку.

Для відпрацювання підготовчої вправи для рук з кроком на місці вчитель подає команду "Рух руками з кроком на місці, роби -РАЗ, роби - ДВА". Під час тренування особлива увага звертається на правильні рухи й положення рук.

                          

Мал. 10. Розучування руху руками з одночасним позначенням кроку на місці

Після засвоєння правильного положення рук кроком на місці вчитель   приступає до вивчення наступної підготовчої вправи - рух стройовим кроком за розподілом на чотири і на два рахунки.

Вчитель  показує підготовчу вправу за розподілом на чотири рахунки, розмикає учнів  на чотири кроки, повертає його праворуч і подає команду "Стройовим кроком, за розподілом на чотири рахунки, кроком - РУШ". Після команди "РУШ" рахує: "РАЗ, два, три, чотири; РАЗ, два, три, чотири" і т.д. Рахунок "раз" промовляється гучно.

За підготовчою командою "Кроком" слід подати корпус трохи вперед, перенести вагу тіла більше на праву ногу, зі збереженням стійкості. За виконавчою командою "Руш" і по рахунку "раз" почати рух з лівої ноги, повним кроком з витягнутим уперед носком (при цьому стопа паралельна землі) на висоту 15-20 см від землі й поставити її твердо на всю стопу, водночас піднімаючи другу ногу і підтягуючи її на півкроку вперед до п'ятки лівої ноги. Одночасно з кроком військовослужбовці роблять рух правою рукою вперед, а лівою назад до упору в плечовому суглобі й стоять на лівій нозі з опущеними руками, права нога пряма, носком майже біля самої землі. На рахунок "два, три, чотири" роблять витримку, усуваючи в цей час допущені помилки (мал. 11)

                                  

Мал. 11. Рух стройовим кроком

 За наступним рахунком "раз" повторюється рух з правої ноги, а на рахунок "два, три, чотири" знову витримка і т.д.

Після відпрацювання підготовчої вправи на чотири рахунки вчитель  повторює цей же рух на два рахунки, для чого подає команду "Стройовим кроком, за розподілом на два рахунки, кроком — РУШ" і рахує: "раз, два; раз, два" і т.д. На рахунок "раз" виконується крок вперед, на рахунок "два" - витримка.

Якщо учні  допускають помилки, потрібно повторити ще раз вправу на чотири рахунки. Потім вчитель  приступає до вивчення руху стройовим кроком із швидкістю 50-60 кроків за хвилину з подальшим нарощуванням швидкості до 110-120 кроків за хвилину. Для усунення помилок рекомендується з повного темпу руху стройовим кроком знову перейти до руху за розподілом на чотири або два рахунки. У ході тренування учнів з виконання прийому в цілому необхідно суворо видержувати швидкість руху 110-120 кроків за хвилину.

Учитель  знаходиться в середині стройового майданчика, подає необхідні команди. Якщо він помічає загальну помилку, то зупиняє учнів , повертає його ліворуч і показує, як треба робити, після чого продовжує тренування. Якщо грубу помилку допускає тільки один учень , учитель  відводить його на крок у бік, стає поруч з ним і на ходу виправляє помилку.

Навчання за розподілом та в цілому може проводитися за командами і на рахунок вчителя , самостійно на рахунок учнів , а також під барабан.

Під час руху стройовим кроком необхідно добитися, щоб учні  не хитались збоку вбік. Причина хитання — неправильна постава ніг під час руху: замість того, щоб ставити ноги внутрішньою частиною стопи по осі руху, ставлять їх у сторони, при цьому центр ваги тіла з кожним кроком зміщується то праворуч, то ліворуч.

Якщо учень  під час руху начебто підплигує, йому необхідно вказати на його помилку і поставити вимогу, щоб він переносив вагу тіла з ноги на ногу рівномірно, а не ривками. Не можна допускати під час руху занесення однієї ноги за другу.

У подальшому перейти до тренування руху стройовим кроком у строю відділення (взводу).

Після закінчення навчання руху стройовим кроком вчитель  приймає заліки від кожного з тих, хто навчається.

Перед вивченням поворотів під час руху доцільно відпрацювати рух кроком і бігом, зміну швидкості руху, припинення руху.

Нормальна швидкість руху кроком - 110-120 кроків за хвилину. Довжина кроку - 70-80 сантиметрів. Нормальна швидкість руху бігом - 160-180 кроків за хвилину. Довжина кроку - 80-90 сантиметрів.

Рух бігом починається за командою "Бігом — РУШ". Під час руху з місця за підготовчою командою корпус трохи подати вперед, руки напівзігнута, лікті трохи відвести назад; за виконавчою командою почати біг з лівої ноги, руками вільно рухати вперед і назад у такт бігу.

Навчання бігу починається з показу і засвоєння його техніки у повільному темпі.

Під час показу бігу вчитель  звертає увагу на положення корпусу і рух руками, поштовх ногою, винос її вперед і поставлення на землю. Після показу ті, хто навчається, за командою вчителя  біжать у колоні по одному навколо стройового майданчика, додержуючи дистанцію чотири-шість кроків. Учитель знаходиться в центрі й спостерігає за їх бігом і виконанням окремих елементів техніки бігу, вказує на помилки і вимагає їх усунення.

Для переходу під час руху з кроку на біг за підготовчою командою руки напівзігнута, лікті трохи відвести назад. Виконавча команда подається одночасно з поставленням лівої ноги на землю. За цією командою правою ногою слід зробити крок і з лівої ноги почати рух бігом.

Для переходу від бігу на крок подається команда "Кроком - РУШ". Виконавча команда подається одночасно з поставленням правої ноги на землю. За цією командою слід зробити ще два кроки бігом і з лівої ноги почати рух кроком.

Позначення кроку (бігу) на місці здійснюється за командою "На місці, кроком (бігом) - РУШ" (під час руху - "НА МІСЦІ"). Учитель  перед строєм показує крок на місці в цілому і за розподілом з поясненням: крок на місці позначається підніманням та опусканням ніг, причому ногу піднімати на 15-20 сантиметрів від землі й ставити її на землю від передньої частини стопи на всю підошву (під час бігу - на передню частину стопи); руками здійснювати рухи в такт кроку. Після цього вчитель  приступає до навчання (мал. 12).

Мал. 12. Крок на місці

Навчання кроку на місці проводиться за розподілом на два рахунки. "Роби -РАЗ" - підняти ліву ногу на 15-20 сантиметрів від землі, правою рукою здійснити рух так, щоб кисть піднялася вище пряжки поясу на ширину долоні й на відстані долоні від тулуба; лівою рукою назад до упору в плечовому суглобі.

На рахунок "Роби - ДВА" ліву ногу поставити на землю з передньої частини стопи на всю підошву. Руки опустити, кисті збоку і посередині стегон.

Повторюючи команду, відпрацьовуються навперемінно положення правої і лівої ноги (руки). При цьому особлива увага звертається на положення рук і додержування стройового положення. Якщо учень  під час виконання прийомів допускає помилки, то навчання треба продовжувати до усунення відмічених недоліків.

Тренування проводиться за командою "На місці, кроком - РУШ". Для переходу з кроку на місці на рух кроком одночасно з поставленням лівої ноги на землю (під час кроку на місці) подається команда "ПРЯМО". За цією командою зробити правою ногою ще один крок на місці і з лівої ноги почати рух повним кроком.

За командою "На місці бігом - РУШ" учень виконує біг на місці.

За командою "ПРЯМО", яка подається одночасно з поставленням лівої ноги на землю, треба зробити правою ногою ще один крок на місці й з лівої ноги почати рух повним бігом.

Після того, як вчитель  показав і розповів техніку руху кроком і бігом, переходу з кроку на біг і навпаки, пояснив вимоги Стройового статуту з їх виконання, він приступає до тренування вивчених прийомів і дій.

Переконавшись, що більшість учнів  правильно засвоїли техніку руху кроком і бігом, учитель, вказуючи на недоліки окремим учням , пропонує усунути їх в позаурочний час, а потім приступає до роз'яснення і показу виконання прийомів зміни швидкості руху. З цією метою вчитель розмикає учнів  на інтервал п'ять-шість кроків для зручності проведення тренування.

Для зміни швидкості руху подаються команди: "ДОВШИЙ КРОК", "КОРОТШИЙ КРОК", "ЧАСТІШИЙ КРОК", "РІДШИЙ КРОК", "ПІВКРОКУ", "ПОВНИЙ КРОК".

Для переміщення поодиноких учнів на кілька кроків убік подається команда, наприклад: "Рядовий Ващенко. Два кроки праворуч (ліворуч), кроком - РУШ". За цією командою учень робить два кроки праворуч (ліворуч), приставляючи ногу після кожного кроку.

Для переміщення вперед або назад на кілька кроків подається команда, наприклад: "Два кроки вперед (назад), кроком - РУШ". За цією командою слід зробити два кроки вперед (назад) і приставити ногу.

Під час переміщення праворуч, ліворуч і назад рухи руками не здійснюються.

Для припинення руху подається команда, наприклад: " Відділення - СТІЙ", "Рядовий Петренко - СТІЙ". За виконавчою командою, яка подається одночасно з поставленням правої або лівої ноги на землю, слід зробити ще один крок і, приставивши ногу, прийняти стройове положення.

4. Повороти під час руху. Військове привітання на місці  й  під час руху.

Повороти під час руху

Розучування з учнями поворотів під час руху починається з показу їх вчителем. Після показу повороту праворуч під час руху в цілому поворот вивчається за розподілом на три рахунки. Учитель  подає команду: "Право-РУЧ, за розподілом: роби - РАЗ, роби - ДВА, роби - ТРИ". На рахунок "роби - РАЗ" необхідно лівою ногою зробити крок, змах рукою"у такт кроку і зупинитися у положенні з опущеними руками; на рахунок "роби - ДВА" різко повернутися праворуч на носку лівої ноги, одночасно з поворотом винести праву ногу вперед і зробити крок у новому напрямку, на рахунок "роби - ТРИ" приставити ліву ногу.

За наступним рахунком "роби - РАЗ", "роби - ДВА", "роби - ТРИ" прийом повторюється спочатку.

Для тренування вчитель  здійснює розподіл відділення на перший та другий, розташовує учнів  навпроти один одного у вісім кроків з інтервалом у чотири кроки, щоб кожний з них знаходився напроти малого квадрату на внутрішніх лініях стройового майданчика. Тренування проводиться на чотири рахунки з рухом три кроки вперед за командою: "Поворот під час руху праворуч на чотири рахунки, кроком - РУШ і підраховує: "раз, два, три, чотири". На рахунок "раз, два, три" учні  роблять три стройових кроки вперед уздовж лінії квадрату, а під гучний рахунок "чотири" - поворот праворуч і крок. За наступним рахунком "раз, два, три, чотири" вправа повторюється. Військовослужбовці роблять рухи по квадрату 4x4 кроки. Спочатку темп руху 70 кроків за хвилину, а потім - 110-120 кроків за хвилину під барабан.

Перед відпрацюванням повороту ліворуч вчитель  підкреслює, що він виконується так само, як поворот під час руху праворуч, з тією лише різницею, що поворот ліворуч проводиться після чотирьох кроків, а на черговий рахунок "раз" виконується поворот на носку правої ноги. Виконавча команда подається одночасно з поставленням лівої ноги на землю.

Для тренування вчитель  відводить відділення на крок назад і розташовує його на зовнішній лінії прямокутника. Виконання повороту починається за командою "Поворот під час руху ліворуч на чотири рахунки, кроком - РУШ" і далі ведеться на рахунок "раз, два, три, чотири", а під наступний гучний рахунок "РАЗ" учні  роблять поворот і крок, на рахунок "два, три, чотири" продовжують рух.

Тренування може завершуватися на рахунок учнів або під барабан. Для кращого засвоєння рекомендується проводити тренування у поворотах праворуч і ліворуч злито по малому і великому квадрату стройового майданчика, для чого учні рухаються з дистанцією між військово­службовцями чотири кроки (мал. 13).

                         

                  Мал. 13. Тренування у поворотах  під час руху

Перед вивченням повороту кругом під час руху вчитель напередодні вивчає з учнями  вимоги ст.40 Стройового статуту. Поворот кругом під час руху вимагає особливо ретельного вивчення, більш тривалого тренування.

Учитель звертає увагу учнів на те, що поворот кругом під час руху на відміну від поворотів праворуч, ліворуч виконується на носках обох ніг і рух після повороту починається з лівої ноги в той момент, коли ноги знаходяться на носках. Опускатися на п'яти після повороту не дозволяється.

Учитель роз'яснює, що для повороту кругом виконавча команда подається одночасно з поставленням правої ноги на землю, а потім на три рахунки виконується поворот.

Вивчення повороту кругом починається за розподілом на чотири рахунки за командою "Поворот під час руху кругом, за розподілом: роби - РАЗ, роби --, ДВА, роби - ТРИ, роби - ЧОТИРИ".

Для повороту кругом на рахунок "роби - РАЗ" учні роблять крок вперед з лівої ноги і залишаються в такому положенні (мал. 13, а), на рахунок «роби - ДВА" виносять праву ногу на півкроку вперед, трохи ліворуч (мал. 13, б) і, різко повернувшись у бік лівої руки на носках обох ніг, залишаються в такому положенні.

На рахунок "роби - ТРИ" роблять крок з лівої ноги вперед , а на рахунок "роби - ЧОТИРИ" приставляють праву ногу.

Вправа повторюється у тій самій послідовності в новому напрямку спочатку на рахунок командира, а потім самостійно на рахунок самих військовослужбовців або під барабан.

Під час виконання повороту кругом особлива увага звертається на різкість повороту, а також на рух рук у такт кроку, тобто коли на рахунок "роби - ДВА" спочатку виноситься права нога на півкроку вперед, належить разом з нею посилати ліву руку вперед, а праву назад. Як тільки права нога опуститься на носок, руки повинні бути опущені. На момент початку повороту на носках обох ніг руки, рухаючись у такт кроку, опиняться внизу. На рахунок "роби - ТРИ" права рука починає рух вперед, а ліва назад.

Учитель  уважно стежить за тим, щоб при виносі правої ноги на півкроку вперед руки завчасно не притискалися .

Тренування з виконання цього прийому може проводитися в комплексі з рухом три кроки вперед за командою "Поворот кругом з рухом три кроки вперед, кроком- РУШ", а на рахунок "раз, два, три" робляться три кроки, на рахунок "чотири" - поворот кругом.

Закінчуючи заняття, вчитель  одночасно тренує всіх учнів  рухатися стройовим кроком і виконанню поворотів під час руху.

Повороти та півоберти праворуч і ліворуч під час руху бігом виконуються за тими самими командами, що й під час руху кроком, поворотом на одному місці на два рахунки в такт бігу.

  

Виконання військового вітання на місці та під час руху

Усі військовослужбовці зобов'язані під час зустрічі (обгону) вітати один одного, суворо додержуючись правил, викладених у Стройовому статуті Збройних Сил України.

Підлеглі та молодші за військовим званням вітають першими, а за умови рівного становища першим вітається той, хто вважає себе більш вихованим і ввічливим.

Перед відпрацюванням питання виконання військового вітання на місці без зброї вчитель  зобов'язаний вивчити з учнями  у години самостійної підготовки вимоги ст. 65-70 Стройового статуту. Навчання правилам військового вітання на місці треба проводити спочатку без головного убору, а потім з надітим головним убором. Учитель  попередньо повторює з тими, хто навчається, виконання прийомів "головні убори - зняти", "головні убори - надіти".

Головні убори надівають і знімають у строю за командою.

У разі потреби поодинокі учні  знімають і надівають головні убори без команди. Знятий головний убір слід тримати у лівій вільно опущеній руці кокардою вперед (мал. 14).

                    

Мал. 14. Положення знятого головного убору

Без зброї або зі зброєю в положенні "за спину" головний убір знімається і надівається правою рукою, а зі зброєю в положенні "на ремінь", "на груди" і "до ноги" - лівою рукою. Під час знімання головного убору з карабіном у положенні "на плече" карабін попередньо береться до ноги.

Зняття головного убору доцільно вивчати за розподілом, а потім в цілому.

Для навчання виконання прийому за розподілом командир відділення подає команду "Головні убори зняти, за розподілом: роби - РАЗ, роби - ДВА, роби - ТРИ".

На рахунок "роби - РАЗ" правою рукою взяти головний убір за праву сторону, на рахунок "роби - ДВА" зняти головний убір і опустити його на рівень поясного ременя й трохи ліворуч, одночасно лівою рукою взяти головний убір і утримувати його обома руками кокардою праворуч на рівні поясного ременя, на рахунок "роби - ТРИ" ліву і праву руки опустити вниз. Головний убір тримати в лівій, вільно опущеній руці кокардою вперед.

Надівання головного убору треба також виконувати спочатку за розподілом, для чого командир відділення подає команду "Головні убори надіти, за розподілом: роби - РАЗ, роби - ДВА, роби - ТРИ".

На рахунок "роби - РАЗ ліву руку з головним убором подати вперед до пояса і одночасно передати його в праву руку. На рахунок "роби - ДВА" опустити ліву руку і надіти головний убір на голову. На рахунок "роби -ТРИ" різко опустити праву руку вниз.

Закінчивши навчання учнів  зніманню і надіванню головних уборів за розподілом, вчитель  приступає до тренування виконання прийомів в цілому, для чого подає команди: "Головні убори - ЗНЯТИ", "Головні убори - НАДІТИ"

У кінці заняття можна виконувати прийом у складі відділення, для чого вчитель  подає команду "Відділення, головні убори - ЗНЯТИ" або "Відділення, головні убори - НАДІТИ", і так декілька раз.

Після розповіді та показу виконання прийомів військового вітання на місці, учитель  починає розучувати його за розподілом на два рахунки за командою "Для виконання військового вітання на місці, начальник з фронту (праворуч, ліворуч, позаду), за розподілом: роби - РАЗ, роби - ДВА".

При підході вчителя  за п'ять-шість кроків на рахунок "роби - РАЗ" учні повинні прийняти стройове положення, якщо необхідно -повернутися в його бік, одночасно із поставленням ноги енергійно повернути голову в його бік, дивитися начальнику в обличчя, повертаючи голову вслід за ним.

Якщо необхідно, учитель  вказує, що начальник проходить зліва направо (і навпаки). За цією командою всі військовослужбовці відділення повертають голову зліва направо (і навпаки), а на рахунок "роби - ДВА" голову ставлять прямо і приймають положення "вільно". Так повторюються команди для виконання військового вітання начальнику, який іде з різних напрямків. Відпрацювавши прийом за розподілом, вчитель  організовує тренування в цілому, з виділенням учнів для проходження замість начальника перед фронтом, збоку і позаду.

Навчання прийомам виконання військового вітання на місці при надітому головному уборі проводиться за розподілом у тому ж порядку, що й без головного убору. При цьому належить спочатку навчити учнів  правильно прикладати руку до головного убору.

Для цього вчитель показує і розповідає, що праву руку треба прикласти до головного убору після прийняття положення "струнко"найкоротшим шляхом, а при повороті в бік начальника - одночасно з поставленням ноги. Учитель  звертає увагу військовослужбовців на те, щоб долоня правої руки була пряма, пальці разом, середній палець торкався нижнього краю головного убору (біля козирка), а лікоть був на лінії й висоті плеча (мал. 15).

Навчання прийому прикладання руки до головного убору починається за командою вчителя  "Прикладання руки до головного убору та опускання її за розподілом: роби - РАЗ, роби - ДВА". На рахунок "роби - РАЗ" учні , що знаходяться в розімкнутому одношеренговому строю, енергійно прикладають праву руку до головного убору, на рахунок "роби - ДВА" енергійно опускають праву руку вниз. Ця вправа може повторюватися перед дзеркалом, попарно, самостійно і під барабан. Після того, як вправу вивчено за розподілом, учитель  тренує учнів з виконання військового вітання в цілому

                     

Мал. 15. Військове вітання на місці

Військове вітання під час руху без зброї виконується при зустрічі один з одним та під час обгону (мал. 16). Учитель  спочатку показує виконання цього прийому, для чого стає перед строєм відділення та проходить повз стрій в одну та іншу сторону, виконуючи вітання. Після показу прийому в цілому, учитель показує його за розподілом з коротким поясненням.

 

   

Мал. 16. Військове вітання під час руху

Навчання учнів  виконанню військового вітання під час руху при надітому головному уборі проводиться на вісім рахунків.

На рахунок "роби - РАЗ" зробити крок лівою ногою і з поставленням ноги на землю повернути голову вбік начальника й прикласти праву руку до головного убору; ліву руку тримати нерухомо біля стегна. На рахунок "роби - ДВА", "роби - ТРИ", "ЧОТИРИ", "П'ЯТЬ", "ШІСТЬ" робити кроки правою (лівою) ногою; на рахунок "роби - СІМ" одночасно з поставленням лівої ноги на землю голову повернути прямо, а праву руку опустити. На рахунок "роби - ВІСІМ" праву ногу приставити до лівої.

Переконавшись, що учні  правильно зрозуміли прийом, учитель   шикує учнів  в колону по одному і приступає до тренування на рахунок самих учнів або під барабан.

Для того, щоб учні  навчились виконувати військове вітання за п'ять-шість кроків до начальника, а минувши його, голову ставити прямо і продовжувати рух руками, належить навчити їх виконувати військове вітання на рахунок "роби - СІМ" і "ВІСІМ". Так, якщо учень  починає виконувати вітання за п'ять кроків до начальника, то він закінчить його вітати під час сьомого кроку. Якщо починає вітати під праву ногу за шість кроків до начальника, йому належить зробити вісім кроків. Навчивши цим діям, учитель уникне помилок, які складаються в тому, що учні  опускають руки, коли знаходяться біля начальника і не в такт кроку.

Для перевірки вмінь учня  виконувати вітання під час руху вчитель шикує учнів  в колону по одному, подає команду "Для виконання військового вітання, дистанція 10 кроків, кроком - РУШ" і пропускає учнів  повз себе. Учні  по черзі проходять повз вчителя  і вітають його. У випадку, коли учень  допускає помилку, учитель вказує йому на це і наказує повторити прийом. Рух виконується як в одному, так і в другому напрямку з використанням стройового майданчика.

Після відпрацювання прийому за розподілом і в цілому, учитель  у  кінці заняття шикує учнів в колону по одному, пропускає повз себе учнів і дає оцінку кожному за відпрацьований прийом.

Для навчання виконання військового вітання під час руху без головного убору учні  розмикаються на чотири кроки. Головні убори попередньо знімаються.

Учитель  показує прийом виконання військового вітання при знаходженні начальника на місці та під час руху учня назустріч начальнику, що іде.

Спочатку вчитель  відпрацьовує прийом військового вітання під час руху без головного убору. Учитель  показує прийом у цілому та за розподілом, пояснює що для військового вітання під час руху без головного убору за п'ять-шість кроків до начальника або старшого за військовим званням, одночасно з поставленням ноги припинити рух руками, повернути голову в його бік і, рухаючись далі, дивитися йому в обличчя. Пройшовши повз начальника або старшого за військовим званням, голову повернути прямо і продовжувати рух руками (мал. 17).

                          

                          

Мал. 17. Виконання військового вітання без головного убору

Вивчення цього прийому вчитель  починає за розподілом на чотири-шість рахунків. Якщо начальник або старший за військовим званням іде назустріч, прийом вивчається на чотири рахунки; а якщо він знаходиться на місці, прийом виконується на шість рахунків. Прийом вивчається за командою:  «Військове вітання під час руху, начальник праворуч (ліворуч), за розподілом: "роби - РАЗ, роби - ДВА " і т.д.

За рахунком "роби — РАЗ" зробити крок лівою ногою, одночасно з поставленням її на землю припинити рух руками і повернути голову в сторону начальника. За рахунком "два, три, чотири (п'ять, шість)" продовжувати рух з притиснутими руками і повернутою головою.

За наступним рахунком "роби - РАЗ" під ліву ногу з одночасним поставленням лівої ноги на землю голову повернути прямо і продовжувати рух руками. Потім, зробивши три вільних кроки, вправу повторити у тому ж порядку з темпом руху 60-70 кроків за хвилину.

Після вивчення прийому за розподілом, учитель  приступає до тренування за командою, наприклад, "Військове вітання під час руху, начальник ліворуч, на чотири (шість) кроків, відділення кроком — РУШ". Темп руху по -120 кроків за хвилину.

За командою "РУШ" і на рахунок "раз" ті, хто навчається, роблять крок вперед, припиняють рух руками і повертають голову ліворуч. На рахунок "два, три, чотири (п'ять, шість)" учні рухаються стройовим кроком, а на наступний рахунок "раз" з поставленням лівої ноги на землю голову повертають прямо та ідуть на рахунок "два, три, чотири" похідним кроком. Далі на рахунок "раз" повторюється військове вітання і т.д. Вивчення прийому завершується тренуванням, яке проводиться за командою вчителя , під рахунок учнів  або під барабан. Після закінчення тренування вчитель шикує учнів  в колону по одному і пропускає повз себе кожного з тих, хто навчається, перевіряє його дії та усуває наявні недоліки у виконанні прийомів.

Тренування можна проводити коли учні  рухаються назустріч один одному з дистанції 10 кроків між ними. При цьому вчитель  може надати учням таку рекомендацію. Рухаючись назустріч один одному необхідно враховувати наступне: якщо учні  почали військове вітання за п'ять кроків, то закінчать його тоді, коли пройдуть лише три кроки, а якщо почали військове вітання за шість кроків, то закінчать за чотири кроки.

Характерними помилками учнів  при військовому вітанні можуть бути такі: разом з поворотом голови повертається корпус; спочатку повертають голову, а потім прикладають (опускають) руку, не дивляться в обличчя начальнику і не повертають голову за ним вслід.

Військове вітання під час обгону начальника без головного убору виконується наступним чином: з першим кроком та поставленням ноги на землю припинити рух руками, опустити їх вздовж тулуба, повернути голову в його бік. На другий крок голову повернути прямо і продовжувати рух руками в такт кроку. При надітому головному уборі разом з поставленням ноги на землю повернути голову й прикласти праву руку до головного убору, ліву руку тримати нерухомо біля стегна; пройшовши повз начальника одночасно з поставленням лівої ноги на землю голову повернути прямо, а праву руку опустити.

Військове вітання під час обгону начальника при надітому головному уборі відпрацьовується на два рахунки. На рахунок "роби - РАЗ" необхідно зробити крок лівою ногою вперед з одночасним поставленням ноги на землю повернути голову ліворуч (праворуч) і прикласти праву руку до головного убору, ліву руку тримати нерухомо біля стегна. На рахунок "роби - ДВА" зробити крок з одночасним поставленням правої ноги на землю голову повернути прямо, а праву руку опустити вниз. Далі прийом повторюється, а темп поступово збільшується до 110-120 кроків за хвилину. Після самостійного тренування прийом повторюється під барабан.

Після закінчення навчання військовому вітанню під час обгону начальника необхідно прийняти залік у учнів.

Заключна  частина – 5 хв.:

-         розбір заняття з оголошенням оцінок кожному учневі;

-         виділення кращих учнів;

-         відзначення загальних недоліків;

-         домашнє завдання.

Учитель предмета "Захист Вітчизни"             Носкевич А.Я.

Тема уроку.  Дії солдата в бою.

Мета :

-   ознайомити з  видами інженерних загороджень;

-   вивчити   поняття протитанкові і протипіхотні міни, порядок їх встановлення та подолання;                                             

          -   виховувати  впевненість в ефективності мін у протидії противнику та потребу оволодівати знаннями й навичками застосування їх у бою.

 Обладнання та матеріали:

-         навчальні міни: ТМ-57, ПОМЗ-2 м, ОЗМ - 72;

-         навчально-тренувальні карти;

-         слайди презентації.

           Форма проведення:

           -   практичне заняття.                                   

           Методи проведення:

-    показ,  пояснення,  тренування.                                        

 Тип уроку:

          -    комбінований.

                                                 Структура уроку

  I.  Організаційний етап  - 2 хв.

  II. Тренування учнів      -  2 хв.

 III. Актуалізація опорних знань та мотивація навчальної

  діяльності - 2 хв.

 IV. Вивчення нового матеріалу -  33 хв.

          1.  Основні види інженерних загороджень.

        

          2. Способи застосування (встановлення) мінно – вибухових загороджень та їх демаскуючих ознак, порядок їх подолання.

  V. Узагальнення, систематизація й контроль знань та вмінь учнів -2 хв.

  VI.  Підсумки уроку  -  2хв.

 VII. Домашнє завдання   -  2хв.

                                                            

                                                Хід уроку

I.  Організаційний етап.

1. Шикування учнів.

2. Привітання та доповідь учителю.

3. Виконання Гімну України.

4. Перевірка готовності до заняття.

II. Тренування учнів.

Виконання стройових прийомів – повороти на місці.

III. Актуалізація опорних знань та мотивація навчальної діяльності.

1. Опитування учнів ( узагальнення знань, отриманих на минулому занятті).

2. Фронтальна бесіда з елементами розповіді:

- озброєння механізованого відділення;

- способи боротьби з танками за допомогою ручних гранат та інших засобів.

        IV. Вивчення нового матеріалу.

 1.  Основні види інженерних загороджень.

         У сучасному бою інженерні загородження будуть відігравати важливу роль у забезпеченні бойових дій підрозділів. Вони влашто­вуються на місцевості з метою завдати противнику ураження, упо­вільнити його просування або не дати можливості йому провести  маневр.

              Інженерні загородження застосовують для:

- затримання просування противника;

- завдання йому втрат у живій силі й техніці;

- створення найсприятливіших умов своїм військам для ураження противника усіма  видами зброї.

            За призначенням загородження поділяються на:

- протитанкові (протитанкові мінні поля, групи мін, окремі протитанкові міни, заряди вибухових речовин, невибухові загородження);

-         протипіхотні (протипіхотні й змішанні мінні поля, заряди вибухових речовин, міни-пастки, невибухові протипіхотні й комбіновані загородження);

- протитранспортні (мінно-вибухові загородження, що встановлюються на залізничних і автомобільних дорогах, мостах, тунелях та в інших місцях, а також завали, надовби та інші невибухові загородження);

-         протидесантні ( встановлюються на морських узбережжях і річках).

Протитанкові загородження

1.     Протитанкові  мінні поля.

           Мінне поле – це ділянка місцевості, де встановлюються міни.

           Протитанкове мінне поле встановюють перед позиціями віськ, на флагах і в проміжках на можливих напрямках наступу противника, а  також для прикриття районів розташування віськ і обектів.
               
              

            

                                   

        Розміри прититанкового мінного поля : по фронту - до 1 км., в глибину - 20-200 м. Витрата мін  - від 300 - 1000 мін. Виставляються до 4 рядів, між рядами -20-40 м. Між мінами -4-6 м.

         2. Групи мін.

     Групи мін встановлюються на дорогах, об’їздах, узбічних дорогах, гірських сжежках, у населених пунктах.

        3. Окремі протитанкові міни.

 Протитанкові міни діляться на:

-         протигусеничні;

-         протиднищеві;

-         протибортові .

За типом датчика  протитанкові міни бувають:

-         натискної дії;

-         магнітної дії;

-         теплової дії;

-         похилої дії;

-         сейсмічної дії;

-         інфракрасної дії.

               Протитанкова протигусенична міна ТМ-57 із запалом МВЗ-57

( натискнлї дії)

      Міна протитанкова протигусенична. Призначена для виведення з ладу гусеничної і колісної техніки супротивника. Поразки машинам супротивника завдається за рахунок руйнування їх ходової частини при вибуху заряду міни у момент наїзду колеса (катка) на натискну кришку міни.

Протитанкова протиднищева міна ТМ-72 із запалом МВН-72

( магнітної дії )

       

          Міна призначена для виведення з ладу гусеничної і колісної техніки супротивника. Поразки машинам супротивника завдається за рахунок руйнування їх ходової частини при вибуху заряду міни .

Протитанкова протибортова міна ТМ-83 із запалом МВЕ-72

(сейсмічної дії)

     

           Призначена проти танків ( БТР, БМП або машини), пробиває бортову броню ударним ядром, визиває пожежу всередині танка, можлива детонація боєкомплекту.

       4. Протитанкові ( невибухові ) загородження.

           Невибухові загородження за призначенням поділяються на протитанкові          й  протипіхотні . До протитанкових належать рови, ескарпи, контрескарпи,         надовби, бар"єри, завали  .

                                                        Надовби

         Призначена для перешкоди  просуваню танкових підрозділів та іншої бойової техніки.  Надовби – фортифікаційна конструкція ( із пірамідальних залізобетонних елементів, крупних  каменів, металевих балок, дерев’яних колод,  вкопаних у грунт і надійно закріплених вертикально або з  нахилом 60-70 градусів  у бік очікуваної появи танків противника ). Висота над поверхнею землі 0.5-1.2 м. Надовби  встановлюються в 3-5 рядів у нахиленому порядку. 

Їжаки

       Їжаки - шестиконечні зірки ( зроблені   із металу, дерева ). Уперше застосовувалися в 1941 році  при обороні м.Київа.

Витримує вагу танка – до 60 т. Встановлюється на твердому грунті. Висота їжака не менше -1 м.

Протинанкові  рови

         

          У 1916 році  вперше застосовувалися британцями   в 1 світовій війні проти німецьких військ на річці Соммо, що у Північній Франції.

Рів робиться з розрахунку, щоб  танк не міг проїхати через  нього безперешкодно (ширина не менше – 5 м), а його глибина такою, щоб танк, потрапивши у рів, не міг з нього вибратися ( не менше 2 м).

                                                          Ескарпи

            Ескарп – фортифікаційна споруда, крутий уступ або обрив. Штучне зрізання землі  під великим кутом  заввишки декілька метрів, обернений передньою частиною до противника.

                                      Контрескарпи

      Контрескарпи - фортифікаційна споруда, штучно зрізана під  великим  кутом край схилу або берега річки  заввишки не менше 2-2.5м., обернена передньою частиною до тих, хто обороняються.

Лісові завали

Снігові  вали

Протипіхотні  загородження

                                            Протипіхотні мінні поля

     Мінне поле – це ділянка місцевості, де встановлюються міни.  Протипіхотне мінне поле встановюють перед позиціями військ, на флангах і в проміжках на можливих напрямках наступу противника, а  також для прикриття районів розташування віськ і об’ектів.


                     

Розміри протипіхотного мінного поля : по фронту- до 1 км, в глибину –

2 - 200 м. Витрата мін – до 2000 мін  . Виставляються  2- 4 ряди, між рядами  не бідьше 5 м.  Між мінами  фугасними - не менше  1 м, осколковими – 1-2 градуса ураження.

          Змішані мінні поля – для ускладнення розвідки противником. Хибні мінні поля - ввести в обман противника.

За способом приведення в дію мінні поля бувають керовані та некеровані . Керовані – по команді ( по радіо, по проводах), а некеровані – самостійно.

Комбіновані загородження

Вони є поєднанням протитанкових та протипіхотних невибухових загороджень або їх поєднання з посиленими мінно – вибуховими загородженнями, а також засобами сигналізації.

     

     
              

                                                     Міни - пастки

               Протипіхотна фугасна міна ПФМ-1С « Пелюстка»

Призначена для знищення живої сили. Під час вибуху вражає одну людину.

       

Протипіхотна фугасна міна « Монета»

Призначена для знищення живої сили. Під час вибуху вражає одну людину.

  

      Міна протипіхотна осколкова натяжної дії кругового ураження 

ПОМЗ – 2

Призначена для виведення з ладу особового складу супротивника.               

Протипіхотна осколкова міна ОЗМ - 72

( кругового ураження, вистрибуюча, натяжної дії )

                

Протипіхотні ( невибухові) загородження

Невибухові загородження за призначенням поділяються на протитанкові й протипіхотні.   До протипіхотних - дротяні сітки, паркани, дріт у накид. 
Дротяні сітки на високих кілках влаштовуються з трьох - п'яти рядів кілків, забитих у шаховому порядку і обнесених колючим дротом .

Дротяні мережі на низьких кілках ( спотикач  ) улаштовуються з декількох рядів кілків, забитих у грунт у шаховому порядку й обплетених колючим.

Засіки  

Вирубування дерев, які засікалися у гострі коли і закопувалися в землю перед позиціями військ, направлених у бік  противника.

Протитранспортні загородження

До них належать:

- мінно – вибухові загородження ( протитанкові міни). Встановлюються на залізничних та автомобільних дорогах, мостах, тунелях.

-         невибухові загородження ( лісові завали, снігові вали, рови, надовби, їжаки ( часник), бар’єри).

« Часник» - їжак

 Призначений для проколювання шин колес транспорту.

Протидесантні загородження

Вони всановлюються на морських узбережжях і річках до 5 м у глибину,

до 1 км по фронту,  у декілька рядів.

      До них відносяться:

- мінно- вибухові загородження;

     Використовуютья протитанкові, протипіхотні  та  протидесантні міни.

Протитанкові міни

Протидесантна міна ПДМ-2

           Призначена для виведення з ладу плавникових засобів (плаваючі транспортери, автомобілі, катери, човни), які долають водні перешкоди.

            Міна встановлюється на глибині від 1.5м до 3.8м вручну з берега та з допомогою плаваючих засобів. Вага міни – 135 кг, вага заряда – 15 кг, підривостійкість- 8 м від вибуху підводного заряду вагою до 15кг. Міна з підривачем – ВПДМ-2, запалом -  МД-10. Міна спрацьовує при дії на датчик цілі з вагою 40-50 кг. При вибуху утворюється пробоїна або гідроудар, який виводить з ладу мотор та трансмісію машини.

Якірна річна міна – ЯРМ

           Застосовується  на озерах і річках. Призначена для виведення з ладу плавникових засобів (плаваючі транспортери, автомобілі, катери, човни, які долають водні перешкоди).

            Міна встановлюється на дно  підривостійкість - 12 м від вибуху підводного заряду  до 3 кг. Підривач – ВРМ, запал – М-1, встановлюється на глибину від 1м до 12 м. Вага міни – 13 кг, вага заряду – 3 кг.

- невибухові загородження.

                                                        

                                                                Надовби

   Їжаки

 2. Способи застосування (встановлення) мінно – вибухових загороджень та їх демаскуючих ознак, порядок їх подолання .

                   Протитанкові та протипіхотні міни встановлюють  на шляху руху танків і піхоти противника . В обороні їх встановлюють перед переднім краєм, особливо для прикриття флангів та в глибині, а під час наступу - перед рубежем відбиття контратаки противника .

 Протитанкові міни встановлюють на місцевості вручну, а також за допомогою мінних загороджувачів і вертольотів ,обладнаних спеціальним устаткуванням .

           Протипіхотні міни встановлюють тільки вручну .

                    Для встановлення міни вручну необхідно викопати лунку за її розмірами, з тим розрахунком , щоб установлена міна трохи виступала над поверхнею грунту, викрутити вибухач, перевести вибухач у бойове положення та замаскувати міну. Протитанкові міни маскуються товщею грунту в 5 - 8 см ,  протипіхотні - 1 - 2 см. 

Знімати протипіхотні міни категорично забороняється, вони знищуються підривом заряду вибухової речовини або іншим способом .

            Демаскуючими ознаками мін є  невеликі бугорки над ними, не прибрана при їхній установці земля, зимою втоптаний сніг, осадка грунту, забута укупорка від мін  і вибухачів, забутий інструмент і прилад для мінування, сліди машин, людей, покажчики й огородження .

 Встановлення протитанкової міни ТМ-57 в грунт із маскуванням дерном:

а -  відривка лунки; б – встановлення міни;

в – приведення міни в бойову готовність; г -   маскування міни.

а - м’який грунт; б - твердий грунт;

 в - у заболочений грунт; г - при сніжному покриві.

Установка протипіхотної міни  ПОМЗ-2М.  

Для встановлення міни ПОМЗ-2М відбувається у такій послідовності:

·                         -        на відстані 5-7 метрів від місця установки міни вбити кілочок розтяжки (якщо на місцевості є місцеві предмети, до яких можна прив'язати розтяжку, кілочок не забивають);

·                          -       прив'язати до додаткового кілочка (місцевого предмета) натяжну дротову розтяжку і натягнути її зі слабиною;

·                       -          розтягти розтяжку вбік установлення міни;

·                                 на місці установлення міни забити установний кілочок, кілочок має підноситись над ґрунтом на висоту 5-7 см;

·                          -       вкласти в корпус міни 75-гр бурову тротилову шашку запальним гніздом убік малого отвору;

·                         -        насадити корпус міни широким отвором на установний кілочок до упору в шашку;

·                         -        вгвинтити у зривник МУВ-2 запал МД-5М;

·                          -      вгвинтити зривник і запал у зборі в корпус міни; при використанні зривника МУВ перед встановленням у корпус міни надягніть на шток ударника запобіжну трубочку, а у верхній отвір ударника вставте шпильку. Увага: через мале зусилля для висмикування бойової Р-подібної чеки зривника МУВ установлення міни сполучене з великою небезпекою;

·                           -      прив'язати вільний кінець дротової розтяжки до Р-подібної бойової чеки зривника МУВ-2;

·                         -        замаскуйте міну під тло оточуючої місцевості;

·                          -      витягніть запобіжну чеку зривника МУВ-2 - міну встановлено. Увага: при використанні зривника МУВ обережно витягніть запобіжну чеку та зніміть запобіжну трубочку.

           Протипіхотна міна ПОМЗ-2М на розтяжці з одною  кілочкою.

Встановлення  міни протипіхотної осколкової натяжної дії кругового ураження   ОЗМ-72.

Встановлення протипіхотної осколкової міни МОН-50 з електродетонатором на грунт.

        Встановлюється в грунт, використовується заряд вибухової речовини         марки ППР-4.

        Міна може бути як натяжної дії  ( міна-розтяжка), так і                                використовуватися , як керована ( вибух здійснюється оператором з пульта            керування). Завдяки двом гніздам для запалів міна може приводитися в дію одним  із двох способів.

        Зона ураження міни МОН-50 – висота розльоту осколків -  близько  4 м, радіус суцільного ураження осколками сягає 25 м.

Схема зображення зони ураження міни МОН-50

 Встановлення протипіхотних  фугасних мін «Пелюстка», «Монета».

  Уручну

Дистаційно

Три види дистаційного мінування: артилерійське, ракетне та авіаційне.

   Використовуються реактивні системи залпового вогню – « Град», «Смерч», «Ураган». Наприклад,  система « Ураган» одним залпом установлює мінне поле, а 50 тис. фугасних протипіхотних мін на відстані 40 км.

Реактивний снаряд 9М27K3 и ПФМ-1С «Пелюсток»

По 26 шт.мін в 12 касетах , всього в реактивному снаряді  – 312 мін.

Схема  дистаційного встановлення мінних полів

         Використовуються машини з модульною системою. Дальність викиду протипіхотних фугасних мін – до 35 км.

Схеми дистаційного мінування

Авіаційне дистаційне мінування

Використовується вертоліт, літак.

Подолання мінно-вибухових загороджень

Подолання дротяних загороджень

V. Узагальнення , систематизація й контроль знань та вмінь учнів.

     Нагадування теми , навчально-виховної мети та ступенів її досягнення.

VI. Підсумок уроку.

1.  Зробити  загальну оцінку роботи учнів..

2.   Відзначитим кращих учнів на занятті.

3. Перевірка ступеню засвоєння нового матеріалу учнями шляхом фронтального опитування.

     VII. Домашнє завдання.

Вивчити будову та тактико – технічні характеристики міни ТМ-57.

Опрацювати  теоретичні відомості з підручника « Захист Вітчизни», 11 клас,      с. 52-57.

 Знати   послідовність встановлення протитанкової міни ТМ-57.

Учитель предмета "Захист Вітчизни"             Носкевич А.Я.

Тема уроку.   Загальні поняття Тактичної медицини

Мета :

- ознайомити з  загальними поняттями Тактичної медицини;                            

          -   виховувати рішучість, впевненість, хоробрість , ініціативність.

Обладнання та матеріали:

-         навчально-тренувальні карти;

-         плакати .

          Форма проведення:

           -   практичне заняття.                                   

  Методи проведення:

-    показ,  пояснення,  тренування.                                        

   Місце проведення:

-          класна кімната.

   Тип уроку:

-    комбінований.

                                          Структура уроку

 I.  Організаційний етап  - 2 хв.

 II. Тренування учнів      -  2 хв.

 III. Актуалізація опорних знань та мотивація навчальної діяльності – 2хв.

 IV. Вивчення нового матеріалу -  33 хв.

        1.  Загальні поняття Тактичної медицини.

        2.  „Золота година”, „платинові 10 хвилин”, боєць-рятувальник, правило C-A-B-C.

V. Узагальнення , систематизація й контроль знань та вмінь учнів – 2 хв.

VI. Підбиття підсумків уроку  – 2хв.

VII. Домашнє завдання            -  2хв.

 Хід уроку

I.  Організаційний етап.

1. Шикування учнів.

2. Привітання та доповідь вчителю.

3. Виконання Гімну України.

4. Перевірка готовності до заняття.

II. Тренування учнів.

Виконання стройових прийомів – повороти на місці.

III. Актуалізація опорних знань та мотивація навчальної діяльності.

1. Опитування учнів ( узагальнення знань, отриманих на минулому занятті).

2. Фронтальна бесіда з елементами розповіді:

- види медичних  засобів індивідуального захисту;

- способи здійснення  евакуації населення.

IV. Вивчення нового матеріалу.

 1.  Загальні поняття Тактичної медицини.
                                  
                                  

      Тактична медицина — це надання допомоги на догоспітальному етапі націлене передусім на усунення попереджувальних причин смерті, за принципами, що враховують загрозу від бойових дій чи активного стрільця. 

  

      Тактична медицина – включає в себе дії з надання домедичної допомоги військовослужбовцям під час бойових дій у зонах активного конфлікту та їх евакуація в безпечну зону. Тому вона починається не з лікаря, а з солдата. Необхідно навчити кожного бійця рятувати своє життя і життя свого побратима у випадку поранення. 

  

       Тактична медицина враховує той факт, що місце і обставини в яких надається допомога під час бойових дій, принципово відмінні від звичних лікарень, салону карети швидкої допомоги або, навіть, тротуару серед міста.

        Основними причинами смерті 80-90% поранених стали масивна крововтрата та шок. Пошкодження, які виникають у сучасних збройних протистояннях, значно обмежують час надання домедичної допомоги на полі бою. Смерть настає від декількох десятків секунд до однієї години.

Запам’ятай!

 Розрізняють два місця надання домедичної допомоги під час ведення бойових дій:

а) безпосередньо в секторі обстрілу;

б) в секторі укриття.

Ранній початок лікарської допомоги є  фактором, який значно покращує шанси на виживання та відновлення функцій у пораненого. Тому існує поняття "золота година" - перша година після поранення, протягом якої повинно розпочатись надання лікарської допомоги.  

     2.  "Золота година", „платинові 10 хвилин”, боєць-рятувальник, правило C-A-B-C.

Найбільш частими причинами загибелі від поранень, смерті від яких можна запобігти, є крововтрата — 60%, пневмоторакс — 30%, обструкція дихальних шляхів – 5%, 5% — інші причини.

Критичним моментом для виживання тут є фактор часу. Існує поняття «золотої години» – часу необхідного для того, щоби пораненому почав надаватися необхідний обсяг лікарської допомоги. Тобто швидка евакуація з поля бою в польовий чи спеціалізований госпіталь має вирішальне значення для порятунку поранених. Ця задача повинна вирішуватись низкою організаційних заходів та відповідним технічним забезпеченням військових та медичних підрозділів. Але першочергове значення має вчасність, обсяг та правильність допомоги, що надається пораненому протягом цієї «золотої години».

Висока смертність від наведених вище причин обумовлена швидкоплинністю процесу втрати життєдіяльності під впливом травматичних факторів. Так при пораненні крупних артерій (наприклад стегнової) людина може загинути протягом 2-3 хвилин від втрати крові, також протягом 5 хвилин людина може загинути від обструкції дихальних шляхів чи дихальної недостатності. Тому останнім часом все більше значення надають так званим «платиновим 10 хвилинам» — першим хвилинам після поранення. Ці 10 хвилин є найкритичнішими і саме заходи, вжиті протягом цього часу, найбільше впливають на прогноз виживання та на перебіг подальшого відновлення.

В ці хвилини кваліфікована медична допомога навряд чи буде доступна, тому все буде залежати від здатності та вміння пораненого надати самодопомогу, а також від готовності та вміння надати першу долікарську допомогу його товаришами та/або медиками підрозділу.

Військова медична доктрина в військах НАТО передбачає, що в умовах поля бою можливості військових лікарів та іншого професійного медичного персоналу щодо негайного надання першої допомоги є значно обмеженими. У зв’язку з цим запроваджено план для надання пораненим бійцям першої домедичної допомоги. План передбачає надання першої допомоги:

·         в порядку самодопомоги самим пораненим;

·         в порядку взаємодопомоги іншим бійцем;

·         бійцем-рятувальником (санітар в ЗСУ);

·         парамедиком (санінструктор роти в ЗСУ).

Всі солдати обов’язково проходять базовий вишкіл — тренінги із навчання прийомам самодопомоги/взаємодопомоги.

Дуже важлива роль цим планом відводиться бійцю–рятувальнику. Зазвичай одного з членів кожного найменшого тактичного підрозділу (відділення, екіпажу, розрахунку або іншої еквівалентної одиниці) готують як бійця-рятувальника. Бійцем–рятувальником в НАТО може стати солдат, що пройшов відповідний вишкіл та успішно виконав усі практичні, письмово-практичні і письмові завдання.

Боєць-рятувальник це солдат-не медик, який здійснює заходи із збереження життя як вторинну місію, після виконання своєї основної місії — бійця. Боєць-рятувальник також може допомагати парамедику або військовому лікарю в наданні допомоги або при підготовці потерпілих до евакуації, якщо у нього немає невиконаних обов’язків бійця.

Основною перевагою наявності бійця-рятувальника є те, що він буде поруч, якщо хто-небудь з членів команди або екіпажу постраждає. Парамедик може з’явитися поряд з потерпілим через кілька хвилин або і пізніше, особливо якщо потерпілих декілька та/або вони знаходяться на різних локаціях. Боєць-рятувальник навчений надавати негайну допомогу, яка може врятувати життя потерпілому.

      При наданні допомоги пораненому на будь-якому етапі застосовується правило C-A-B-C.

Стандартна практика визначення ознак життя та порядку надання першої допомоги, відома як A-B-C (airway, breathing, circulation – дихальні (повітряні) шляхи, дихання, кровообіг) в тактичній медицині змінена на C-A-B-C, де додана перша „C” означає катастрофічну кровотечу (catastrophic haemorrhage), яку необхідно припинити в першу чергу.

Специфіка бойових уражень та методи ефективної першої допомоги потребують спеціального оснащення для порятунку поранених під час бойових дій. З цією метою застосовуються тактичні індивідуальні аптечки (IFAK), якими мають бути забезпечені всі військовослужбовці. Додаткове оснащення для першої допомоги мають бійці-рятувальники та медики (парамедики) військових підрозділів. Оснащення парамедиків в цьому курсі розглядатись не буде. Бійці-рятувальники мають укладку подібну до IFAK, але розраховану на більшу кількість людей і яка містить деяке додаткове оснащення.

V. Узагальнення , систематизація й контроль знань та вмінь учнів.

     Нагадування теми , навчально-виховної мети та ступенів її досягнення.

VI. Підсумок уроку.

1.  Зробити  загальну оцінку роботи учнів.

2.   Відзначити кращих учнів на занятті.

3. Перевірка ступеню засвоєння нового матеріалу учнями шляхом фронтального опитування.

     VII. Домашнє завдання.  

Опрацювати  теоретичні відомості з інтернета про поняття Тактична медицина.

 Знати   що таке "золота година".

Учитель предмета "Захист Вітчизни"             Носкевич А.Я.